Грицько Григоренко «Королівна Крихітка та Киць-киць»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження

Грицько Григоренко. Королівна Крихітка та Киць-киць. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 24 с.

Ця книга – дивовижна, чарівна і просто неймовірно ілюстрована. Кожен малюнок – це маленький шедевр. Їх можна роздивлятися довго-довго. На жаль, малюнки – найкраще, що є у цій книзі.

Іноді буває так, що твори старіють. Нові покоління вимагають нових сюжетів, форм, стилістики. Лише деякі твори переживають століття, як їх не ілюструй.

Можливо, зараз я буду занадто жорстока до тексту, але якби цю казку написала не Олександра Судовщикова-Косач, дружина брата Лесі Українки, яка підписувалася чоловічим псевдонімом (про це завбачливо вказано в анотації), то навряд цей твір було б видано з такими гарними ілюстраціями.

Чим же не вгодив мені текст цього твору?

За сюжетом, у тридесятому королівстві жила Королівна Крихітка. Вона була справжнім янголятком: допомагала бідним і нещасним, годувала голодних, лікувала хворих і читала дітям книжки.

Батько не міг витрачати всі гроші королівства на "гостей" своєї донечки і наказав повиганяти "зайвих" людей з палацу. З мамою у дитини теж не було контакту, бо та вилежувалася на перинах і не терпіла шуму, який викликав у неї головний біль.

Почувши про новину, дівчинка розплакалася, вона була готова віддати і власну корону, щоб хоча б день прогодувати нещасних. І на допомогу їй прийшла фея, яка подарувала добрій королівні чарівну кицьку. Завдяки магії цієї тварини кожна сльозинка королівни перетворювалося на дорогоцінне каміння. І є обмеження чарівного характеру: про кицьку ніхто не має знати.

Так було вирішено проблему, бо грошей на знедолених стало вдосталь.

Вже на цьому етапі читання виникає багато запитань. Чому хороша, добра дитина протиставляється черствій, недалекій родині? Як у такій родині могла бути вихована настільки людяна принцеса? Чи не є її турбота про знедолених надмірною, а поведінка нерозважливою та інфантильною? Яка взагалі ідея цього твору?

На всі ці запитання відповіді так і не будуть дані. Подібна недомовленість та умовність типова для казок дев’ятнадцятого століття, але у сучасності таке вже не сприймається.

Звісно, королівна порушила наказ феї і покликала свою кицьку прилюдно. Ця дія не є зумовленою логікою розгортання сюжету, як, наприклад, у відомій казці про Красуню і Чудовиська. Вона потрібна, аби якось завершити твір.

Кицька вчіплюється у хлопця, який обманув королівну, бо не був бідним, та дуже хотів дорогоцінних камінців. Він біг королівством, просячи про допомогу. Але порятувати його міг лише той, хто ніколи не брехав. Зустрічаються нещасному чомусь тільки діти, які когось обманювали в школі.

"Кицька їм усім очі так заплювала, бо один хлопець учителя одурив – сказав, що захворів і через те уроку не вивчив, а насправді грався допізна, того й не вивчив. Друга збрехала, що товаришка у неї зошит взяла, а насправді – вона сама його загубила. Третій вдома хвалився, що п’ятірку з математики отримав, а сам двійку схопив. І так усі потроху-потроху, а збрехали" (С.22).

По-перше, життя не обмежується школою, і про те треба пам’ятати усім дорослим в усі часи. Це було б напрочуд нудно, якби всі проблеми були пов’язані з навчанням.

По-друге, від такого настирливого моралізаторства аж гірко стає, настільки воно грубе.

І знову ж таки кицька... Вона що? Помічниця королівни чи страшне покарання для обманщиків? За логікою казки у будь-які часи в одній чарівній істоті дві такі функції поєднуватися не можуть. А сама казка нагадує два не дуже добре прилаштовані один до одного сюжети.

А порятувала хлопця дуже маленька дівчинка, яка ще до школи не ходить і майже не говорить, тому не встигла когось обманути. Подальша доля хлопця невідома, але для твору такої форми це не важливо. І найбільше любила та дівчинка з кицькою казку, яку розповідали на початку цієї книжки.

Подібне сюжетне коло є досить банальним навіть на ті часи, бо воно не зумовлене сюжетною логікою.

Висновок: На превеликий жаль, ця казка не справила на мене позитивного враження, мені не було цікаво її читати, а ось ілюстрації я роздивлялася довго і з великою увагою до деталей.

Яна Стогова

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.