Тарас і Мар’яна Прохасько «Куди зникло море»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження

Тарас і Мар’яна Прохасько. Куди зникло море. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 88 с.

Подібно до першої частини, друга називається запитанням. На жаль, на відміну від першої книги, запитання тут, чесно кажучи, притягнуто за вуха. Воно стає актуальним лише на останніх сторінках книги, коли зникає картина, на якій зображене море.

Велика кротяча родина летить до родичів на кілька місяців, щоб назбирати винограду і зробити смачні родзинки. Найменші – Повз і Муравка – надто малі, щоб подорожувати, тому їх залишають удома.

Такий собі варіант «один вдома» по-кротячі.

Батьки лишають малим шість настанов: «1. Бережіть себе. 2. Поливайте орхідеї. 3. Не їжте забагато солодкого. 4. Ходіть у гості. 5. Запрошуйте гостей. 6. Бавтеся!» (С.12).

Для казкового світу, можливо, і добре, але з реальним життя ці настанови пов’язані мало. Тому навряд зможуть дати дитині корисні моделі поведінки, коли залишаєшся на якийсь час без піклування батьків.

Діти вчаться самі готувати, бояться грози і темряви, потрапляють у неприємні історії і зв’язуються на деякий час із поганою компанією – тобто, поводяться типово для малечі, яка залишилася сама вдома.

Наостанок кротенята та інші звірі стають детективами, щоб розшукати поцуплену картину.

Багато у творі й дивних моментів, наприклад, кроти і кабани можуть лазити по деревах, а кроти ще й люблять ховатися на шафі.

Казковий світ невиправдано прив’язано до нашої реальності. Так, наприклад, кабанів-хуліганів і дрібних крадіїв звуть Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф, звірі порівнюють свій атракціон із Діснейлендом, а білка читає «Пригоди Тома Соєра» та оповідання про Шерлока Голмса (останнє порівняння себе з відомим детективом уже набридло в інших книгах, хоча б Пуаро згадали для різноманіття).

Або зустрічаються й зовсім порушення логіки, що неприпустиме для дитячого твору:

«– Коли лилики не літають, вони висять вниз головою і тому бачать усе догори ногами. В них зовсім інше бачення світу. Вони навіть не могли б зрозуміти, що там намальоване море.

– А якщо перевернути картину? – припустила Ержіка.

– Це нонсенс! Тоді море виллється, – відрубала Загата.

– Переконливо, – сказав Повз, викреслюючи лиликів зі списку» (С.62).

Нісенітниця, а не переконливий факт. І ця нісенітниця не спростована, не переведена у жарт.

Ще хочу сказати про один винахід. Цікава «фішка» книги у тому, що наприкінці читач може завантажити завдяки коду альбом із піснями Дани Винницької, яка виконала пісні вигаданої співачки Соні Садової.

Висновок: У цілому твір розважальний і не виконує пізнавальної функції, важливої для його аудиторії. Але друга частина сподобалася мені набагато більше першої.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Христя Нечитайко "Кротяче розчарування" - http://nechytaiko.blogspot.com/2014/10/blog-post_30.html

Катерина Сінченко "Кроти. Рік по тому, або Море щастя" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/40500/

Анастасія Капленко "Діти у пошуках моря" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2015/03/17/072900.html

Маргарита Бажина "Казка-детектив: рецензія на "Куди зникло море" Прохаськів" - http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2014/12/141202_book_2014_reader_review_prohasky