понеділок, 19 листопада 2018 р.

Андрій Бачинський «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки»



Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре



Андрій Бачинський. Неймовірні пригоди Остапа і Даринки. – К.: Грані-Т, 2010. – 152 с.

До книги входять дві казкові пригодницькі повісті про пригоди близнюків Остапа і Даринки. Ці діти для читача є провідниками в різні історичні епохи, завдяки їхнім пригодам дитині відкриваються різні сторінки історії. А оскільки казкові пригоди завжди більш захопливі, ніж уроки історії, то у такому форматі дитині значно легше і цікавіше знайомитися з минулим.

У першій повсті, яка називається «Таємниця печери Довбуша», діти потрапляють у середньовіччя. Стається це начебто випадково, але мольфар, до чиєї печери у Карпатах вночі прийшли діти у пошуках скарбів, одразу здогадується, що саме цим дітям судилося звільнити у минулому від чорних чарів двох закоханих. Зрозуміло, що ця романтично-магічна історія також тримає увагу читача, бо для того, щоб досягти мети, близнюкам потрібно розумітися на історії рідного краю. Історія подається через легенди, яких у творі багато.
Але повернемося до початку. Першою до зачарованої печери потрапляє Дарина, але завдяки тому, що вони з братом близнюки, то чари діють на дітей особливим чином, відкриваючи для обох шлях у минуле. Брат, який аж на цілих чотири хвилини старший за сестру, переконаний, що понад усе має врятувати сестричку.
В основі твору легенда про кохання між донькою воєводи і бідним хлопцем. Шляхтич проти такого союзу, але у спробі розлучити закоханих, занапастив обох. Закохані обернулися на камінь, частину чарів вдалося зняти, і відтоді душа хлопця у камені, а душа дівчини самотньою зіркою сяє на небі. Тільки якщо діти звільнять душу Івана, самі отримають мольфарську силу і за допомогою завороженої бартки повернуться додому.
Камінь теж історичний, це один із експонатів в Олеському замку у Львівській області. На цьому камені вирізані два вінка – терновий і квітковий. Хоча у реальному житті цей камінь має й зовсім інше значення, пов’язане з таємницями тамплієрів.
Звісно, що у творі багато умовностей. Одна з них – це дуже толерантне, зовсім без здивування, сприйняття одягу і поведінки прибульців з майбутнього. Не думаю, що справді люди в минулому так просто назвали б дивних дітей комедіантами і відчепилися б від них. Остап у джинсах і футболці з написом «Супермен», а Дарина, одягнена як її улюблена лялька Барбі, – це екзотика, а все екзотичне є незрозумілим і небезпечним. Проте, для казки така умовність несуттєва.
Щоб дізнатися більше про легенду і чарівництво, діти мандрують до Львова, де у підвалі костьолу мешкає чорний монах. Це теж відома львівська легенда, хоча у книзі цей образ змальований не так похмуро, як зазвичай про нього кажуть.
Цікаві порівняння сучасного і стародавнього Львова: що зникло, що додалося, що змінилося. Багато хто може й не знати, наприклад, що ще не так давно у Львові була ріка, яка нині знаходиться під землею. Ця паралельність властива усім повістям про Остапа і Даринку, і вона також захоплює.
За свою допомогу у переписуванні і сортуванні книг близнюки отримують від монаха потрібну інформацію і далі рухаються по так званій «Золотій підкові». Це відомий у сучасності маршрут, пов’язаний, як і ще одна легенда, з іменем славетного короля Яна ІІІ Собеського. Цей маршрут включає в себе три гарні замки – Олеський, Підгірецький і Золочівський.
Особисто мені найбільше сподобався величний Підгірецький замок, коли я побачила його на власні очі, хоча поки він майже не реставрований. Але у книзі кожен цей замок заслуговує уваги і викликає бажання побувати там і в реальності.
Закам’яніла блискавиця, жива у своїй суті, а не мертва, якою скористався чаклун, щоб зачарувати закоханих, може звільнити ув’язнену у камені душу. І наприкінці повісті це відбувається.
Після повернення діти стають особливими, та ще й отримують у подарунок заслужену ними чарівну бартку (шкода, що далі у тексті цей мотив не розвивається). Тому не дивно, що чарівні пригоди близнюків тільки починаються.
Якщо в першій повісті діти піклуються зрештою про свій порятунок (небезпека, що батьки заснули чарівним сном, поки їхні діти мандрують у минулому, сприймається як умовність), то у другій повісті головною проблемою є порятунок маленької Оленки, яку вкрав вершник і завіз у давні часи до відьми з Кременецького замку.
Це теж знана версія легенди про королеву Бону, яка купалася у крові невинних, щоб зберігати молодість і мати магічну силу. Перемогти легенду неможливо, але врятувати дитину потрібно. Та ще й втекти від ворогів і вже утрьох повернутися додому.
Для цього близнюкам уже мало отриманої сили, вони мають перебороти вир, щоб мати міць і силу водної стихії. Це складно й захопливо. Хоча найскладніше, певно, перемогти свій страх, коли тобі загрожує смертельна небезпека...
І навіть не думаєш про часові парадокси, які можуть спричинити речі, принесені з майбутнього в минуле, або поцуплений хлопчиком чаклунський перстень хазяйки замку. Та й допомога у поверненні додому, отримана від тогочасних науковців-алхіміків, теж сприймається як суто чарівне втручання. Але від того не стає менш цікаво.
У своїх мандрах діти спілкуються з привидами, духами, вовками, мавками, знахаркою, мольфаром та іншими містичними істотами і дивними людьми.
Не можу також не відзначити дещо: дуже добре, що вже на першій сторінці книги розставляються відповідні акценти, а повсякденна поведінка Остапа і Даринки подається як нетиповий, але правильний тип світогляду.
«Літні канікули Остап і Даринка завжди проводили в бабусиному селі у передгір’ї Карпат. У бабусі не було ні супутникового телебачення, ні DVD, ні комп’ютера з інтернетом, ані навіть дешевої ігрової приставки. Тому Остап і Даринка з ранку до ночі проводили час на подвір’ї, граючись із сусідськими дітьми у футбол або ж будуючи на дереві власну піратську базу, з якої відкривався чудовий вид на гори» (С.5).
Здоровий відпочинок і ніяких істерик і плачів, що не можна погратися на комп'ютері чи «зависнути» в Інтернеті. Це дуже важливе уточнення, бо для того, щоб помандрувати у казкове минуле, потрібно повністю звільнитися від комп’ютерно-віртуальної залежності, на яку хвора нині більшість сучасних дітей.
За допомогою своїх умінь, талантів і знань, наприклад, з фізики, дітям вдається уникати небезпек. Таким чином ненав’язливо показується важливість знань і розвитку інтелекту й творчих здібностей у реальному житті.
Можна, звісно, зауважити, що подібний твір може заохотити дітей шукати пригод на свою голову. Це справедливо. Але хіба читачеві навіть дорослого віку не було цікаво мандрувати із близнюками?
Добре, що у книги є продовження. І було б ще краще, якби цей твір екранізували.

Висновок: Проста, але захоплююча книга, присвячена історії та легендам рідного краю. Гадаю, дітям вона сподобається пригодами, а дорослих потішить добротою і гарним закінченням.

Наталія Дев'ятко


Інші думки про книгу:
Наталя Марченко "Андрій Бачинський. "Неймовірні пригоди Остапа і Даринки" - http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/69
Жанна Капшук "Зануритися у легенду" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/16989/
Записки Книголюба "Рецензия. Андрій Бачинський. «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки»" - http://books-fan.com/2014/03/30/recenziya-andrij-bachinskij-nejmovirni-prigodi-ostapa-i-darinki/

Немає коментарів:

Дописати коментар