Наталія Дерев'янко «Казки білого кролика»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження

Наталія Дерев'янко. Казки білого кролика. – К.: Час майстрів, 2013. – 24 с.

Усі ми знаємо, хто такий Білий кролик і звідки він узявся. Це один із головних персонажів творів Льюїса Керрола про Алісу, які неабияк полюбилися і художникам, і видавцям.

А деяким митцям настільки, що вони вводять Керролівських героїв у свої тексти.

Структура цієї шалено гарно оформленої книги проста: спочатку були намальовані малюнки, а вже тоді автори написали до них тексти. Багато різних авторів чи таки сама художниця – то вже докладно не пояснюється.

Самі казки теж будуються за схемою: спочатку текст, а наприкінці кілька запитань до дитини про навколишній світ. Форма цікава, та має ж бути і відповідне наповнення...

Героями казкових мініатюр стають фея Росинка, яка товаришує з річковими мешканцями; дві лісові феї, які чекають на гостину ельфів; птаха щастя, яка носить на крилах успіх; кролики Джон і Віллі, один з яких утік від своєї юної хазяйки у далекій Англії, та вчасно зрозумів, що бути лісовим кроликом йому не до вподоби, та ін.

Є у книзі й сюжетно-образні запозичення. Наприклад, одна з казок переповідає свою версію «Червоної Шапочки». Чомусь «шапочки», а не «капелюшка». А інша казка – то варіант відомої картини про Зевса у подобі бика та викраденої ним Європи. Тут Європа – дівчинка Даринка, яка захотіла дістатися до хмар, і тому залізла на бика.

Двічі авторка звертається до образів відомих полководців. Перший раз, коли у костюм Наполеона перевдягається хлопчик (хоча я не впевнена, що цей костюм нині користується у дітей попитом), а другий – коли дівчинка Сашуня (чомусь не Олександра) стає переможницею жуків. Така собі Сашуня Македонська ще й у золотому лавровому вінку.

Одна ж картина мене не просто здивувала. Розумію, що кожен думає в міру своєї зіпсутості, але зображення маленької русалоньки і риб, одна з яких Сонце, а інша – Місць (на малюнку риби однакові), досить дивне і відверте.

А на останок Аліса грає з кроликом у карти і шахи. Добре, що хоч шахи перемагають карточну залежність юної героїні, яка постійно програвала чарівному кролику-шахраю.

До зауважень хочу ще додати, що книга мовно не однорідна, а це неприпустимо для дитячого видання: всі написи на картинах російською та англійською, а тексти українською.

Загалом книга мені не сподобалась. У ній цікаві малюнки, більшість з яких запам’ятовується, а ось тексти швидко і повністю стираються з пам’яті. Імовірно, так стається через те, що всі тексти вихолощені емоційно.

Висновок: Дуже рідко вдається написати цікаві твори, дивлячись на малюнки, які не мали ставати ілюстраціями. Це, на моє переконання, спроба невдала.

Дарина Пилипенко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.