Юрій Винничук «Історія одного поросятка»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано

Юрій Винничук. Історія одного поросятка. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2005. – 24 с.

Юрій Винничук. Історія одного поросятка. – К.: Фоліо, 2015. – 24 с.

Чого можна чекати від свині? Якщо це казка, то свиня може бути героїчною. Якщо історія реалістична, свиня залишається свинею, і врешті-решт її з’їдять. А якщо це казка, а свиня все одно залишається недолугою свинею? І так, на жаль, теж буває. Навіть, коли свиня ще не виросла і поки називається Поросятком.

Ось так починається казка. Жило собі одне Поросятко, яке любило мандрувати, і якось завітало в гості до королівського замку. Король, звісно, не зрадів такому гостю. А хто б хотів бачити на своїх килимах свиню, та ще й таку нахабну й невиховану? Поросятко почали ловити усім гуртом, але не спіймали і зруйнували власний палац.

Далі Поросятко зустрічає розбійників. Гадаєте, свиня в небезпеці? Аж ніяк. Розбійники самі себе повбивали, а свині хоч би що. Що ж сказало на те Поросятко? Так вам і треба!

Після «перемоги» над розбійниками свиня захотіла в море і стала відчайдушним піратом. Пірати з якогось дива кажуть, що Порося – «козак хоч куди» (С.10), й особливо не переймаються, що свиня хоче бути їхнім отаманом. Ще й погрожує піратам, що з ними буде те саме, що з розбійниками.

Хоче свиня керувати кораблем і командою? Та залюбки! Скільки в процесі здобуття цього статусу порося поклало людей у морських бійках, залишається за кадром.

Та й самі пірати... Які ж то морські вовки, коли вони ворогу погрожують голою дупою? Відповідний малюнок є на дванадцятій сторінці.

Поросятко неабияк розвинуло піратську справу і вже мало армаду, коли його життя змінилося. Свиня стала такою славною, що французький король вирішив видати за Порося свою доньку.

Гадаєте, Поросятко зраділо такому кар’єрному зросту? Аж ніяк. Навпаки – свиня поставила принцесі умови:

«Перша – нехай ваша французька королівна поїде на мою батьківщину, а родом я, коли ви знаєте, з самої Коломиї. Так ото нехай ваша французька королівна навчиться по-нашому балакати, бо я по-вашому ані хрю-хрю. А друге – нехай навчиться тертюхи пекти, бо це в мене найулюбленіша страва. А без цього нічого не вийде» (С.16).

Упевнені, ніби принцеса обурилася, що в неї такий недолугий самозакоханий жених, який іноземні мови не здатний вивчити? Ні! Вона радо навчилася всьому, чого хотіла від неї свиня. Так Поросятко оселилося в Парижі...

І цей марафон дурниць тривав би ще довго, якби Поросятку не зустрілися селюки, які стали волати, що «свиню везуть» у кареті. Свиня розлютилась і прокинулась на своєму дворі у поросі й багнюці.

Ця історія не має смислу і скидається на набір емоційно не пов’язаних між собою сцен. Часом текст просто бридкий і безглуздо жорстокий. Якщо шукаєте у цьому творі ідею: не витрачайте час даремно.

Висновок: Порожня і беззмістовна, як на мене, історія. Та й сама ідея про одруження свині і людини... це якось... не природно.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.