пʼятниця, 24 травня 2019 р.

Леся Воронина «Таємне товариство Боягузів та Брехунів»



Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – фантастика-комікс
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано


Леся Воронина. Таємне товариство Боягузів та Брехунів. – К.: Грані-Т, 2012. – 268с.
Леся Воронина. Таємне Товариство Боягузів. – К.: Знання, 2015. – 126с.
Леся Воронина. Таємне Товариство Брехунів. – К.: Знання, 2015. – 135с.

Хочете прочитати комікс українською? У вас є така можливість: «Таємне товариство Боягузів та Брехунів» до ваших послуг. Дуже прості, пласкі герої без зачатків психології, надуманий сюжет і конфлікти. Для пореготати піде, та чогось більшого від цієї книги не чекайте.
У книзі дві повісті, і друга ще слабша за першу.

Головний герой на ім’я Клим Джура (один із багатьох реверансів до поціновувачів національного колориту, не обійшлося й без згадок про славних пращурів козаків) грає на скрипці і боїться хулігана-ровесника на прізвисько Кактус. Якось, рятуючись від нього втечею, Клим провалюється у каналізаційний люк і потрапляє... потрапляє у великі і важливі пригоди.
Цікаво, що Кактус згодом теж виявляється пов’язаним із прибульцями, це вони давали йому гроші і стимулятор росту. Ось у чому секрет сили хулігана. А секрет сили Клима в пиріжках, до яких бабуся додавала ліки від страху.
Але це ми трохи забігли вперед, вертаємося на початок.
Якби щось подібне трапилося насправді, то кісток би не зібрав бідний Клим, але навіть саме падіння описується героєм як «комп’ютерна гра»: «Варто натиснути кнопку, і все закінчиться» (С.10).
Правильно, хлопчики і дівчатка: давайте стрибати у люки! Раптом у якомусь каналізаційному тунелі справді знайдеться суперсекретна лабораторія «таємного товариства».
Климу дають прізвисько Музикант й одразу залучають до супертаємної і суперважливої операції. Разом із подільниками (тьху ти!) «новими друзями» Жуком і Зайцем він має проникнути у банк і дещо там поцупити. Злочин описується смачно і без будь-яких моральних пересторог. Жук і Заєць діють не гірше від «дітей шпигунів» в однойменному фільмі. Подібна поведінка виправдовується напрочуд легко: у цьому банку була головна база злих інопланетян, тому шпигунське проникнення туди тільки на добро.
Правильно, любі дітки, давайте потрусимо гидотних ділків, бо ті зрадливі падлюки змовилися з прибульцями.
А далі сюжет розвивається в кращих коміксових традиціях. Жабоподібні прибульці – злі й тупі. Бабуся Клима живе подвійним життям (ну, суто як в американських бойовиках про шпигунів) і світ знає її як геніальну винахідницю. Тому злі прибульці не могли проминути вчену Соломію і викрали бабусю Клима. Вона така талановита, що винайшла машину часу, яку замаскувала під старий «запорожець» (щось подібне я вже десь бачила у масовому американському кіно, тільки марка авто була іншою). Та машина ще й вміє літати і плавати – ну суто як у Джеймса Бонда чи у Фантомаса, вони, якби дізналися про таку техніку, вмерли б від заздрощів.
Отож тепер і бабусю треба рятувати разом зі світом, який у жаху застиг перед вторгненням прибульців.
Батьки Клима – археологи, але теж знані спецагенти. З такою крутою сімейкою доля Клима визначена заздалегідь. У подіях немає ніякої випадковості. До того ж у Клима зненацька відкривається «гаріпотерівське» вміння розмовляти зі зміями... тьху, розуміти мову синьопиких жаб.
А перемогти інопланетян-тупаків можна у такий самий дурний спосіб. Споживання земних мух діє на них як наркотична речовина на наркомана, жабоподібні синьопики вирубаються в трансі від цього делікатесу. Це дає змогу вчасно застосувати супернову і суперпотужну зброю, розробленою бабусею Клима: синьоморді вдихають пилок квітів і стають слухняними.
Проанонсований же вірус страху, яким так залякували читачів, по-справжньому себе і не проявив. А головні герої не здолали свого боягузтва. Вони взагалі не розвиваються емоційно.
Друга історія нудніша від першої. Синьоморді жаби-прибульці не заспокоїлися і знову атакують землю. Тепер їм протистоїть «Таємне Товариство Брехунів», на яке переназвалося «Таємне Товариство Боягузів».
Вороги так само тупі і злі. «Наші» так само сміливі, відчайдушні й розумні. На боці ворогів – багаті мешканці міста (правильно – у кого гроші, той злочинець, бий олігархів!). Ці багатії створили свою таємну організацію із розпізнавальними жабоподібними знаками. Серед них і мер міста, огрядний боягуз і підлабузник у супроводі рудої подруги... А що? Чергова «злочинна влада».
Але проти супергероїв з ТТБ (при зміні назви абревіатура пошкодження не зазнала) вони ніхто. Особливо якщо цю таємну організацію очолює винахідниця Соломія (гарно мати таку бабусю...). Просто битва спецслужб якась!
Далі – коміксовий бойовик з гонитвами, пірамідами, Сонячним Сфінксом, що ожив, єгипетськими богами, які також ожили у своєму сховку під землею (боги проти синьомордих, якщо хтось іще не зрозумів), з біганиною по метро, частина якого є штаб-квартирою ТТБ (прогрес, уже не каналізація) тощо.
Маємо і новий винахід від Соломії: ПУПС – Похідний Універсальний Просторовий Сканер. Реагує виключно на дотик Клима (як і «запорожець» на відбитки пальчиків онучка), показує кіношку для суперагентів. Бабуся-винахідниця ще перемогла у конкурсі на проектування сцени на головній площі міста – ось такий сюжетний рояль, бо сцена виявилася трансформером і пасткою для прибульців.
А ще у цій книзі є Вірка Сердючка! Не вірите? Ось цитата:
«– А це на згадку про нашу вірну дружбу – я збираю відбитки дружніх долонь! – зареготав Жук і пішов до бабусиної хати, наспівуючи дурнувату пісеньку: «Харашо! Всьо будєт харашо, я ето знаю!» (С.180).
У книзі багато беззмістовних вигадок: замість «голубиної» пошти тут послання переносять метелики-бройлери; в часі і просторі герої мандрують з легкістю поїздки ліфтом; піраміди побудували не прибульці, а характерники, й сховали у пісках таємний код приворотного сигналу для комах; археологи-спецагенти часто користуються стінолазами з присосками для лазіння по стінах; давній бог «мороку і смерті» на ім’я Квакожер; змагання з аквалангами, бо супербагатому «таємному товариству» зненацька «знадобилися гроші); жовті метелики-краватки для розпізнавання «своїх» таємних агентів... А ще всі члени ТТБ мешкають у радіусі кількох десятків кілометрів від будинку свого начальника – бабусі Соломії та ін.
Твір нудний і безнадійно вторинний. Це комікс. А хіба можна від коміксу сподіватися чогось по-справжньому цікавого?..

Висновок: Одномірна і не вельми цікава книга. Дивує лише, як так сталося, що вона увійшла до шкільної програми.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:
Дмитро Дроздовський "Казкові ліки від страху й брехні" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/22789/

 

Немає коментарів:

Дописати коментар