понеділок, 11 лютого 2019 р.

Лариса Ніцой «Страшне страховисько»

 
Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – екологічна казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре


Лариса Ніцой. Страшне страховисько. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 24 с.


Ярик і його друзі поїхали разом із батьками на природу. Але, перш ніж відпочивати, довелося спочатку розгребти сміття і поскладати його у заздалегідь припасений пакет. Ось так виглядає нині ліс:
"Водичка прозора. Дно біленьким пісочком відсвічує! Навколо лісочок. Щоправда, відпочивальників уже чимало. Усі чисті місця позаймали, залишилися місця такі собі, брудненькі, пляшками та папірцями всіяні" (С.2).

Реалістичний пейзаж, знайомий кожному. Але ця історія казкова, і людські вчинки втілились у страховиську. Ось як змальовано цього монстра:
"І тільки діти рушили, як прямо біля них, ну ніби з-під їхніх ніг, стогін повторився. Зарухалася земля, заворушилася купа сміття, і стало все підніматися. А коли випросталося на повний зріст, то виявилося, що це страшне страховисько стоїть, таке що й у страшному сні важко побачити. Величезне, усе обвішане порожніми пластиковими пляшками, подертими обгортками, порваними упаковками, старими целофановими мішками та непотребом усяким. Стоїть страховисько, своїми очима-бляшанками лупає" (С.6).
Злякатися – запросто! А хто винен? Люди. Люди часто своїми вчинками породжують монстрів. А це не чудовисько – це дух лісу на ім'я Лісовуня. Який ліс, така і ця істота.
То що потрібно зробити? Єдине: допомогти лісу, порятувати його від сміття і перевиховати людей. Це розуміють діти.
А як дорослі вирішують проблеми? Ховаються від них, наприклад, закопуючи сміття, замість того, щоб забрати з собою на сортування і переробку. Або ще гірше – через руйнування і знищення, тому, щоб знищити "Страшне страховисько", вони зібрали цілу армію.
Це казка, і наприкінці, завдяки сміливості і доброті дітей, Лісовуня стає гарною, симпатичною зеленою, із листяними вушками, і зовсім не потворною.
Гарний приклад, хоча в реальному житті все набагато складніше. Проте, екологічні казки писати не просто, але тут приклад абсолютно вдалий.
Діти активні не лише в казці: вони роблять зауваження дорослому, який кидає порожні пляшки в озеро.
Потрібно також наголосити на одному моменті: коли діти роблять зауваження дорослому, він обурюється, але завдяки щирості й наполегливості дітей їх підтримують інші люди. Тобто, діти позитивно впливають на дорослих. Другий раз це повторюється, коли діти заманюють у ліс президента, а військові збирають сміття.
У творі також дуже гарні ілюстрації. А намальовані їжачки, як з'являються ледь не на кожному розвороті, просто дивовижні!

Висновок: Гарні малюнки, глибокий і захоплюючий текст. Ця книга сподобається багатьом.

Наталія Дев'ятко

Інші думки про книгу:
Світлана Кравченко "Як Президент із Лісунею зустрівся" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2013/11/05/141237.html
Володимир Панченко "Казки Лариси Ніцой" (фрагмент) - http://litakcent.com/2010/04/26/kazky-larysy-nicoj/

 

Немає коментарів:

Дописати коментар