понеділок, 26 жовтня 2015 р.

Сашко Дерманський «Корова часу, або Нові пригоди вужа Ониська»


Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницька казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проектудобре 

Сашко Дерманський. Корова часу, або Нові пригоди вужа Ониська. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2010. – 160 с.


Після феєричної другої частини історії про пригоди вужа Ониська дуже важко залишатися на тому ж рівні. Змінюється навіть структура: тепер книга вже не є двома повістями, поєднаними сюжетно та ідейно, а написана як одна історія. Проте, цей текст не настільки насичений смислами та емоціями, як попередні частини. Він так само гумористичний, але особливої глибини чи ідейності у ньому я не побачила.
Коротко про цю історію, бо насправді усе це, на мою думку, справді можна було б написати й значно коротше.

Бабуся Катастрофа виявилася потомственною шаманкою, хоча рід розгубив свої знання. Тому, коли настала страшна посуха, їй вдалося викликати дощ. Тільки щось сталося неправильне, і дощ перетворився на зливу, яка обернулася повінню.
Постраждала від блискавки корова Черешня, та здобула надзвичайні здібності: переміщатися в часі туди, де хоче побувати.
Щоб припинити зливу, друзі мандрують у минуле заради зустрічі з пращурами бабусі Катастрофи. Шаманку звідти вони не приводять, але припиняти дощ навчаються.
Їм зустрічається мамонт Тут-туп, чия мама загинула, рятуючи нерозумного сина, який пішов, куди ходити було заборонено. Хоча наприкінці є натяк, що мамонт, можливо, змінив своє минуле, хоча тим самим створив часовий парадокс. Але це не наукова фантастика, а казка, тому подібні речі для книги не актуальні.
У тексті багато жартів, які не грають на сюжет чи розвиток характерів. Наприклад, розділ про мамонтів, де просто десятки разів обіграється це слово, щоб показати, як багато було у минулому мамонтів.
А чого вартий тур Жуан, який спокушає корову Черешню! Жуани – це вже, вибачайте, але моветон. Сотні різноманітних «донжаунів» крокують з книги у книгу ледь не натовпом.
Будуть тут і щури, але вже шаблезубі... І присутність щурів у ролі ворогів поступово починає набридати...
Але є й те, над чим хочеться замислитися.
Цікавим є мотив розставання друзів: спочатку відстає хробачок Кузя, який мріє навчити оркестр дзвіночків грати злагоджено, щоб він міг зіграти його улюблений вальс картопляного цвіту; потім лишаються жабка Одарка та мишка Евридика, бо Одарці хочеться навчитися стрибати високо, як це роблять доісторичні жабки, які мешкають у дуплах дерев; знаходить своє кохання корова Черешня і втрачає здатність до переміщення у часі.
Та виявляється, що чужий світ і час, як і чужі здібності, не йдуть на користь, бо захоплюючись чужим, можна втратити дружбу і загубитись у чужому світі, який насправді не бажає тобі добра. На щастя, ближче до кінця подорожі усі друзі зустрічаються і повертаються додому.

Висновок: У книзі багато розмов, але мало дії. Вона цілком непогана, але суто розважальна, і, на мою думку, значно програє попереднім частинам. У ній навіть малюнків менше! Ось так...

Яна Стогова

Інші думки про книгу:
Христя Нечитайко "Якщо поряд є друзі, або «Іще один мамонт»" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/7380/
Ольга Купріян "«Інтелектуальна» книжка для дитини" (фрагмент) - http://litakcent.com/2011/01/25/intelektualna-knyzhka-dlja-dytyny/

Немає коментарів:

Дописати коментар