понеділок, 12 жовтня 2015 р.

Марина і Сергій Дяченко «Пригоди Марійки Михайлової»



Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – дитячий детектив
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – не справило особливого враження


Марина і Сергій Дяченко. Пригоди Марійки Михайлової. – Вінниця.: Теза, 2005. – 160 с.

Ледь не кожен другий у дитинстві мріє бути детективом. А Марійка Михайлова не знає, як відкараскатися від детективщини, бо, не зважаючи на свій, ну, дуже юний вік, є найкращим детективом у своєму місті. Вона відмінниця і вчиться у третьому класі.
Твір не просто нагадує про Шерлока Холмса, а є наче його дитячою версією у жіночому варіанті. Тут присутній і не зовсім адекватний «Шерлок» – Марійка Михайлова, й недолугий поліцейський – безіменний Майор Міліції, який постійно звертається до дитини за допомогою. Марічка настільки незамінна, що її можуть розбудити о третій ночі чи забрати з пляжу, або не дати підготуватися до контрольної. Заради справи вона може прогуляти школу чи знехтувати канікулами, щоб розкрити новий «страшний злочин», хоча сама того аж ніяк не прагне.
Так-так, у кожній історії буде свій «жахливий злочин»: пограбовано банк, й усі бібліотекарі залишаться без зарплати; викрадено сім діжок золота зі старовинного скарбу; пограбовано склад на кондитерській фабриці; пограбовано спортзал, й там оселився страх; з магазину викрадено найбільшу в місті іграшкову залізницю; прямо з виставки зник пес-призер на ім’я Гарнір; людей грабують у лісі, який на ранок зникає; і нарешті наприкінці викрали людину.
Марійка крутить дорослими і поводиться не як дитина, вона і серйозна, й інфантильна, завжди знає, що робить. Героїня не розвивається і, щоб якось її оживити, їй наче нав’язано погану звичку – колупатися в носі, про що йдеться ледь не у кожній історії.
Емоції гіперболізовані, поведінка героїв нелогічна, реакції надто зовнішні, також неприродно посилені.
Як у такому нездоровому і несправжньому світі розкривати злочини?..
Єдина людина, яка є для Марійки безумовним авторитетом, – пенсіонерка-вихователька Маріванівна. Вона справжній скарб для юного детектива, бо має цілу колекцію альбомів з фотографіями випускників дитячих садків. Дивлячись на ці світлини, Марійка розкриває більшу частину злочинів, бо саме з дитинства, на її думку, походять майбутні і хороші, і погані вчинки.
Цікава ідея, але у цьому тексті більше сприймається як фішка.
Ще однією фішкою є одна з історій, в якій хтось поцупив зі спортзалу всіляке спортивне причандалля. Але уві сні до дівчинки приходить Страховисько, яке розказує, що спортивний інвентар забрала їхня тітонька, яка дуже хотіла схуднути. Марійка допомагає своїми мудрими порадами і тітоньці Страховиська.
І після стількох розкритих злочинів, думаєте, Марійка, як нормальна дитина, яка відчула смак успіху, хоче бути детективом, коли виросте? Аж ніяк! Вона хоче бути вихователькою – як Маріванівна. Ось який великий у неї авторитет.
Сумно також від того, що читач не може займатися розслідуванням разом із героїнею. У неї надто специфічний життєвий досвід, вона вміє і знає рівно стільки, щоб здогадуватися, що сталося насправді, і ніяк не коментує свої дії. Читач не розгадує загадку разом із героїнею, а лише спостерігає за нею. А наприкінці у вигляді монологу розказується, як було викрито злодія. Типово й одноманітно.
На мій погляд, по-справжньому цікава лише остання історія про небезпечного викрадача, бо там є хоч трохи справжньої психології. Наприклад, батьки викраденої дівчинки переймаються, у яку валізу покладуть гроші, а не долею доньки. А сама дитина не хоче йти від викрадачів, бо не додивилася мультик. Хоча мотиви викрадачів так і залишилися невідомі. І головне, що Марійці доводиться обійтися без рятівних фотоальбомів, бо Маріванівна захворіла і лежить у лікарні.

Висновок: Одним словом, типовий дитячий детектив для розваги з наскрізною героїнею, з якою читачеві важко себе ідентифікувати. Можна було написати ще з десяток таких історій, бо героїня не росте. Ще одна книга, в якій немає нічого поганого, але яка, особисто на мене, не справила ніякого враження.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:
Інна Мазуренко "Українська онука Шерлока Холмса" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/449/
Михаил Назаренко "Эмиграция в сказку" - http://nevmenandr.net/nazarenko/rec60.php

Немає коментарів:

Дописати коментар