Валерій і Наталія Лапікури «Мурро і Гавчик. Викриття шпигуна»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – дитячий детектив
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Валерій і Наталія Лапікури. Мурро і Гавчик. Викриття шпигуна. – Х. : Талант, 2016. – 128 с.

В останньому на сьогодні збірнику про мудрого детектива кота Мурро і його щирого друга та учня малого пса Гавчика на читачів чекають десятків нових захопливих історій.

Вже з першої сторінки починається екшен. На подвір’я до Мурро слідом за Гавчиком вбігає пес, якого за погані манери прозвали Гопником. Гадаєте, кіт Мурро злякався? Абижто! Це пес має боятися його гострих пазурів. Так і треба з гопниками, бо вони самі боягузи. А цей кадр ще й дивиться передачі котячого каналу. Хіба можна цим не скористатися, щоб зробити пропозицію, від якої неможливо відмовитися?

У Старобелі взагалі своїх ображати не дають. Так сталося і з биком Бицьо, якого по незнанню спокушали славою кориди, і з їжачком, котрий звалився у яму.

А одного разу детективам довелося розслідувати справжнє вбивство півня Філімоновича! Ще той був нахаба, обзивався, жадібний, про своїх курей не дбав, з півнем Султаном побився.

"А як ви підходили ближче, то раптом розуміли, що підійшли аж занадто близько. І якщо на вас нові джинси, то за мить вони стануть не просто новими, а ще й модними – в дірки" (С.70).

Але все одно шкода... живе ж створіння.

Торкаються автори у збірнику екологічної тематики: через людей у сови загинула подруга. Ось що розповіла сова Мурро і його друзям:

"За гайком у нас зараз якийсь невеликий, але дуже смердючий заводик. Там щось пластмасове виготовлять, а помиї звідти виливають просто у землю. То тепер там вважай нічого не росте, а звір пробіжить – отруїться. І казала ж я подружці: не лови мишей коло тої смердючки. А вона відказала, що миші там ледачі, не тікають. Не ледачі вони, отруєні! І вона теж такою мишею отруїлася" (С.28-29).

А по документах у заводика суперекологічно чисте виробництво. За хабара і не такі папірці отримаєш. Про хабарі у тексті інформації немає, хоча як би інакше таке диво біля гаю з’явилося? Але хазяїн – той ще хитрун: коли люди пишуть скарги і приїздять перевірки, то він перевіряючих білими грибами нібито саме з того гаю годує та всілякими наїдками пригощає. Ті втрачають пильність і заводик продовжує труїти довкілля та все живе поблизу. Хіба хочеш, мусиш тої "смердючки" позбутися, бо це стратегічне завдання не лише для звірів і птахів, а й для всього району. І Мурро таки вигадав хитрий спосіб, бо якою б хитрющою не була людина, з цим котом їй не зрівнятися.

Наша не дуже весела реальність вторгається у казку. У Старобелі з’являється мисливець за металом, який підмовляє дурнуватого і вередливого хлопчика Володьку вирізати кабель. Добре, що хлопці не докопалися до того кабелю, бо й самі б постраждали, і село без електрики б залишили. Заїжджі бандити грабують навколишні села, а підставити хочуть хазяїна Мурро, бо ніхто ж не шукатиме награбоване у машині гостя дільничного. Вірному хазяїну потрібна термінова допомога!

Серед зайд погані не тільки люди, але й коти. Саме таким обманщиком спокусилася кицька Жоржетта, яка раніше милувалася із тхором. Вічно вона собі когось чудернацького знайде.

Наша реальність проявляється і в мові. Окрім вже згаданого "гопника", у творі мені ще зустрілося сленгове молодіжне слово "ковбасить". По селу їздить чорний джип, а кажан скаржиться на мобільні телефони, які відволікають його від польоту. А домовик переповідає зарубіжний фільм про супершпигуна, та згадаєш про вовка, ось і він – у селі починаються пошуки шпигуна.

Село уявляється нашим героям власним раєм, який дуже сильно відрізняється від міста. Сорока всюди літає і все знає.

"Будинки там, звісно, великі, але ж коло них жодного садка, так, пара кущиків. Зате машин багато, і всі дирчать і димлять ще більше, ніж трактор нашого Петровича. Так, воду до хати носити не треба, але яка ж гидка з того крана тече! Куди їй до водички у нашому колодязі. І люди все бігають-бігають, ніхто не вітається, а як хтось на когось наштовхнеться, то навіть не вибачається.

– А школа?

– Ой, школа! У нас на все село капосники – брати-Кіндратики та ще онук баби Купчихи. А там вони всі такі, репетують, вікна б’ють. Хлопці з рогатками ходять. Вчителям грубіянять... А батьки приходять до школи і теж вчителям грубіянять" (С.124).

І хоча таке протистояння міста і села у дитячій літературі не поодиноке, та логіка у цих словах з певним перебільшенням, та є, а бажання селян переселятися у більш комфортні міста знекровить села, і це реальна проблема..

На противагу реальності у збірнику є і цілком казкові історії. Наприклад, про Місяць, вкрадений чортенятом Куцьо, який так хоче бути справжнім чортом, що вирішив повторити подвиг свого предка, описаний у творі Гоголя. Чи зникненню Місяця є зовсім інша причина?..

Кіт і Гавчика навчає, бо, щоб стати гарним детективом, треба навчитися ставити правильні запитання. Наприклад, не як витягти їжачка з ями, а як він звідти вилізе? І вже тоді шукати вирішення проблеми.

А як він "Ріпку" логічно розібрав, то це просто пісня!

"– Бо замість того, щоб смикати ріпку за гичку, яка ж і урватися може, замість того, щоб відірвати від своїх справ бабцю і внучку, замість того, щоб запрягти в дуже важку роботу маленьку кицьку – взяв би заступа і обкопав ту ріпку. Тоді б вона, вважай, сама з землі вискочила. Так ні ж – тягни, кицю...

– Ага, собаку! А як вона тягла? Напевне ж зубами за хвіст? Та хто ж таке стерпить? Таки справді дурний дід" (С.59-60).

І як з таким не погодитися?

Велику роль у цьому збірнику грають журналісти. Відколи про бабу Триндичиху, ще ту вигадницю, написали у газеті, до їхньої місцини подалися чорні археологи. А скарб таки був, тільки це джерело у старому колодязі.

Старобель має і надалі залишатися селом, де стається найменше злочинів, а коли таке лихо відбувається, то розкриття стовідсоткове.

Мурро стає зіркою "Котячого TV". Давно час, бо він на це заслужив своїм розумом. Та він і телекамеру примудрився прилаштувати до своїх розслідувань, бо більшість людей, коли бачать камеру, геть про все забувають. А для чого Мурро знадобилася така хитрість, читайте у книзі.

Висновок: Хоча я вже давно доросла, та ці маленькі детективні історії мене захопили. Приємного читання!

Олена Кравець

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.