середу, 6 травня 2020 р.

Тетяна Вікторова «Шубки-невидимки. Лисеня та цуценя»


Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре



Тетяна Вікторова. Шубки-невидимки. Лисеня та цуценя. – К. : Веселка, 2015. – 40 с.

Серед казок для дітей велика кількість написана про те, як щось із чогось утворилося, або як щось чи хтось стали такими, якими ми звикли їх бачити у нашому житті.

Перша казка "Шубки-невидимки"–  саме така. Зайці потерпають від свавілля вовка і лисиці. І хто ж їм допоможе? Це до снаги сові, яка замолоду жила у старої чарівниці. Щоправда, сова схожа на відомого персонажа з мультфільму про "Віні-Пуха". Біля її дупла у старому дубі так само висить дзвіночок (С.5).
Білка шиє зайцям чарівні шубки-невидимки, які має окропити чарівною водою. Чи вдався її задум? Коли поряд ходять вовк і лисиця, усього можна чекати, і лиходії викрадають чарівну воду та випадково розхлюпують її.
Так лисиця і вовк не стали невидимими хижаками, а зайці свої чарівні шубки таки отримали. Тільки інші, які білі лише взимку. Ось таким чином дитині через казку пояснюють, чому зайці мають різний колір шубки влітку і взимку.
А лисиця через ту пригоду має білий кінчик хвоста, вовк же досі виє на місяць, сумуючи, що не став невидимим хижаком.
Друга казка "Лисеня та цуценя" – ще більш традиційна. Хай би скільки не читала людина, та сюжет про дружбу лисеняти і цуценяти вона точно зустріне.
Що ж особливого у цій казці?
Малий песик зустрічає в лісі собаку з породи "хитрюгель", який направду виявляється лисицею. Песик не розуміє, хто перед ним, коли пропонує дружити. А от лисеня все розуміє, та на дружбу й ігри погоджується.
Лисеня від природи підступне і дуже хоче познайомитися з курицями на подвір'ї малого пса. Та виявилося, що курку може замінити смачна ковбаска.
Та яким би хитрим не був лис, песик дуже порядний і дружбу не зраджує, не видає господарю лисеня, коли дізнається, що рудий його ошукав. І потім лиси йому віддячили, коли пес забрів під час заметілі до їхньої нори, – не розірвали його на шматки, а нагодували й обігріли.
Тим ця казка й особлива, бо вона не лише про дружбу, а й про те, що порозумітися настільки різним псу і лисиці можна лише тимчасово, хай би які не були обіцянки наприкінці цієї книги.

Висновок: Хоча казки цього збірника цілком традиційні, їх приємно читати.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:
Анастасія Музиченко "Нові чарівні історії" - http://www.barabooka.com.ua/novi-charivni-istoriyi/

Немає коментарів:

Дописати коментар