Сашко Дерманський «Маляка – принцеса Драконії»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – гумористична казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано

Сашко Дерманський. Маляка – принцеса Драконії. – Вінниця : Теза, 2015. – 160 с.

Яка дівчинка не мріє бути принцесою? Так волають рекламні агенти, намагаючись впхати свої товари довірливим покупцям. І чим раніше дівчинка усвідомить, що без цього солодкого образу принцеси життя в неї не складеться, тим більше товарів встигнуть купити їй батьки. А якщо на той образ ще й книжки працюють, то взагалі продавці мають своїм рекламникам приплачувати.

Я дуже люблю твори Сашка Дерманського. У його «Чугайстра» і «Короля буків» я взагалі безмежно закохана. Але «Маляка»... Розумію, що книжка написана для дуже маленьких читачів, але ж не для таких слабко розвинених!

У творі майже не рухається сюжет, а в поєднанні з величезними шрифтами та просто невиправданими міжрядковими інтервалами відчуття таке, що гортаєш порожні сторінки. Це дуже неприємне відчуття, особливо коли отримуєш його від книги улюбленого письменника. Ніби тебе обманули.

Реальні події починаються тільки з середини тексту. Та й сама Маляка, яка мріє покататися на драконах з острова Комодо, з’являється майже наприкінці твору.

Починається казка з двох розбишакуватих драконів Драго і Пиптика, які відкидають саму філософію драконячого світу, – вони не вірять у принцес.

Дракони вчать правила поводження з принцесами у школі, зубрять головні ознаки, за якими можна впізнати принцесу, серед яких: принцеса мешкає в замку, їсть марципани, має корону, відчуває горошину, вихована, чемна та ін.

Проте вже багато років дракони не бачили живих принцес. Їх стало так мало, що довелося змінити правила: нині принцес не ковтають, а тільки облизують і відпускають. Принцеси занесені до «Червоно-зеленої драконячої книги».

Уявила ці слиняві облизування, і самій стало бридко. Дракони, що поводяться, як собаки, – це якийсь нонсенс. А наприкінці дракони таки лизали свою принцесу в щічку.

Однак, така бридота є не лише у фрагменті про поводження з принцесами. Наприклад, мала дракониха постійно пересаджується з парти за парту, щоб мати змогу облизати всі жуйки, приклеєні до накривок столів її однокласниками. Тут мене одразу потягнуло на блювоту, а це майже початок книги...

За законами поганого фентезі Драго і Пиптик виявляються обраними, яким судилося врятувати Драконію і знайти принцесу. Що вони і роблять, дізнавшись про свою обраність від самого директора.

Місцями твір нагадує «Алісу у Задзеркаллі». Чого вартує, наприклад, химерний Універсад, до якого можна потрапити тільки через дивний пролам з кабінету директора школи Рраврурха Зракрусовича. Сад нелогічний, абсурдний і водночас ніби розумний, як океан у відомому фантастичному творі Лема, та насправді взагалі позбавлений сенсу. Майже все, що герої там бачать, – це просто набір подій, які потім ні на що не впливають.

Наприклад, Випірнальне озеро, з якого по черзі вистрибують сині та білі істоти і кудись біжать. Що хотів автор сказати цим образом, для мене так і залишилося неподоланою загадкою.

Так само незрозумілим є, навіщо у творі з’явилися бджоли-вампіри. Це такі генетично-магічні покручі бджіл і комарів, які називаються бджомарі. Суто для вигадки з’являються й інші мовні покручі, яких виплодила уява Універсаду.

Та після переміщення у наш світ краще не стає, бо логіки не додається. Наприклад, ми дізнаємося, що понад усе дракони люблять ласувати огірками. А малеча, яка хоче захистити свій город, – то навіть не пригода для драконів, а якась вставна сцена, бо згодом про неї і тих малих всі й пам’ятати забули. А чому дракони мали боятися ноти «ку» так і залишилося не з’ясованим.

І дуже шкода, бо діти класні, і було б добре, якби вони пішли далі по сюжету. Набагато класніші, ніж сорока Дуля і лось Гаплик. Хоча останній невдаха-песиміст був би дуже гарним героєм окремого оповідання без маляк і драконів. Він міг би сподобатися тим, хто свого часу фанатів від білки, яка потім стала головною героїнею «Льодовикового періоду».

Трохи краще вписаний в сюжет пам’ятник Батьківщині-Матері. І тут ми, певно, маємо автору уклінно подякувати, що він змальовує цей багатостраждальний монумент не у вигляді потвори, як це вже стало традиційно для деяких сучасних українських письменників. Але навіть у такому виконанні досить дурнувата Батьківщина-Матір, яку називають Великою Манею, викликає сміх, а не повагу, як мало б бути, коли дитина знайомиться з символом захисниці та уособленням своєї країни.

А на останок принцеса-Маляка демонструє такі яскраві гендерні стереотипи, що й де вона встигла їх набратися...

На пропозицію забрати до Драконії своїх батьків вона відповідає:

«– Ні, вони не захочуть, – замотала головою Маляка. – В татка – бізнес, у мами – серіали. Ні, не підуть» (С.154).

Ось так мимохідь принцеска принизила обох своїх батьків, сама того не зрозумівши...

У книзі багато віршів, деякі з яких просто дурні. Ось як реагують на такий віршик дракони:

«– Ти що-небудь зрозумів, Дра? – спитав Пиптик, прочитавши дивний вірш.

– У-у, – мугикнув Драго. – А ти?

– І я нібельмеса. Якісь дурнуваті правила.

– Та чого це ви? – обізвався Агасфер. – Ці правила не обов’язково розуміти. Їх треба прочитати – і все» (С.41).

Ось так і з цією книгою: її не треба розуміти, її треба прочитати, а тоді продовжити мріяти, як будеш принцесою. Тільки у такому випадку, без розуміння, навряд можливо взагалі чогось досягти у житті.

Хоча у гумористичному творі і може бути багато нелогічностей, але саме ця історія залишила у мене відчуття, ніби замість нормальної їжі я наїлася пластику. Вона може подобатися дітям, але навряд чи залишиться в їхній пам’яті, якщо дитина не заморочена на принцесах.

Висновок: Особисто я не є шанувальницею принцес, тому ця книга не подарувала мені ані задоволення, ані цікавого сюжету. Окрім того, я не ризикну рекомендувати твір, який може сприяти розвитку гендерних стереотипів.

Яна Стогова

Інші думки про книгу:

Анастасія Музиченко "Як правильно проковтнути принцесу" - http://www.barabooka.com.ua/yak-pravil-no-prokovtnuti-printsesu/

Людмила Ковальова "Побороти страх драконом" - http://www.barabooka.com.ua/poboroti-strah-drakonom/