вівторок, 28 січня 2020 р.

Олександр Гаврош «Різдвяний песик»


Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре



Олександр Гаврош. Різдвяний песик. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2015. – 48 с.

На Різдво трапляються всілякі дива, і цей твір – не виняток. Він присвячений самотньому псу, який «проводжав» на Різдво автора, як він про те пише у присвяті.
Спочатку здається, що текст цілком реалістичний. Пес зустрічає різних людей. Дехто з них до нього добрий, дехто – зовсім навпаки. Одні його женуть, інші вважають, що безпритульні тварини переносять хвороби, і тому треба триматися від них подалі. Всі, змальовані у творі герої, – типажі, які може зустріти в реальному житті ледь не кожен.

Самотній вчитель, з яким мимоволі асоціюється оповідач, бідкається, що Різдво втрачає свою чарівність: не чути колядок, добрих побажань. І дуже швидко ми переконуємося, що так і є.
Троє колядників зовсім не бажані в чужих квартирах. Хтось їх проганяє, хтось не помічає, дехто свариться, що вони порушують спокій. У кожного свої причини не пускати дітей до себе, але насправді це їх не виправдовує. Дуже погано, коли люди стають настільки недовірливими, черствими і самозакоханими.
А самотній вчитель надто довго готує частування юним співцям, чиї колядки до вподоби навіть янголам, і вони залишають їхній кількаповерховий будинок у передмісті.
Та не лише колядники засмучені цього вечора. Так само не потрібний нікому чорний пес. Можливо, даремно вчитель відпустив собаку, думаючи, що той загубився. І точно даремно діти посварилися з хлопчиком, найменшим з свого гурту, який, на їхню думку, надто тихо співав.
Але з усіх цих даремних справ, приправлених образою і самотністю, народилася казка, коли янголи, вельми схожі на наших земних школярів, випадково зіштовхнули з небесного склепіння зірку. Хто знайде зірку, візьме її, той може розраховувати на виконання заповітного бажання, бо він знайде своє щастя. Тільки зірочка закотилася у ведмежий барліг, і дістати її не так просто, як здається.
І ось тут твір стає зовсім іншим, а друга частина – абсолютно казковою. Бо звірі і птахи збираються на галявині, вирішуючи, кому з них дістанеться зірочка, чиє бажання найважливіше. І це вже не зовсім дитячий текст, він потребує коментованого читання з дорослими. Оскільки, наприклад, Сива Сова мріє про смертний спокій, бо надто довго жила на світі і потомилася; благородний Олень потерпає від невлаштованості в особистому житті, бо кульгає, і тому не може знайти собі пару; а самотня Рись мріє про подібних до себе, бо мисливці перебили в лісі всіх її одноплемінників.
Та серед птахів і звірів хлопчик Юрчик (до речі, нині єдиний чоловік у родині, бо його тато помер) виявляється не тільки найсміливішим, але й найдобрішим та найрозумнішим. Хлопчик не злякався засніженого лісу і хижаків та зумів розсудити лісових мешканців, хоча на початку ним керувала образа на інших дітей. Разом вони, можливо, знайдуть шлях до втілення кожного бажання і без втручання магії зірки в їхнє життя.
Твір не однозначний, але він настільки позитивний, а в прикінцевих співах-молитвах стільки сили, що чарівність Різдва повертається, байдужі серця відтають, а мама Юрчика і вчитель, можливо, стануть парою. А якщо й не утворять родину, то точно спілкуватимуться надалі.
Ця казка вчить, що ніколи не можна замикатися в собі і відкидати добро, і тоді знайдеш свою радість. Пес же у цьому творі – провідник. Як ти до нього ставишся, таким і є сам. А коли підеш за цим чорним лагідним створінням, щось у твоєму житті точно зміниться.
З недоліків твору можу навести тільки те, що інколи автор використовує слова, які можуть бути незрозумілими дитині. Наприклад, «мислити тверезо» чи «мати на підхваті переконливі аргументи», і тоді їх точно доведеться пояснювати дорослим.
А ще особисто мені не сподобалося протиставлення бідних і багатих, коли якщо герої бідні, то добрі, а коли багаті, то точно злі і користолюбні.

Висновок: У цій казці відчувається чарівність Різдва. Твір може навчити добру і допомогти у порозумінні з іншими.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:
Світлана Юзьо-Тодер "Песик, що повернув дух Різдва. Кілька думок про першу закарпатську різдвяну казку" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/01/11/135058.html
Наталя Марченко, Тетяна Качак "Гаврош Олександр. Різдвяний песик" - http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/447

Немає коментарів:

Дописати коментар