вівторок, 28 січня 2020 р.

Оксана Радушинська «Метелики в крижаних панцирах»



Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – психологічна проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре



Оксана Радушинська. Метелики в крижаних панцирах. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2015. – 160 с.

Як непросто жити людям з особливими потребами... Дуже часто ми не цінуємо своє здоров’я і благополуччя, скаржимося на дрібниці. А коли раптом стається лихо, багатьох ламає, і така зламана людина часто вже не піднімається.
Але як живеться таким, інакшим, людям? Їхнє життя сповнене страждань? Воно безнадійно чорне? Чи таки інколи серед цього мороку прослизають крихти щастя, коли радієш дрібницям? Чи все зовсім інакше? Хіба люди, які не стикалися з подібними проблемами, можуть це уявити?..

У повісті «Метелики у крижаних панцирах» авторка пропонує читачам стати на місце головної героїні, яка й живе таким, інакшим, життям. Ярина прикута до інвалідного візка. Її батьки загинули в автокатастрофі разом із двоюрідним братом Іллєю, а її саму покалічило. З того часу дядько з дружиною взяли над дівчинкою опіку.
Починається твір із несподіванки: до будинку Градових залазять малолітні злодії, від шуму прокидається Ярина, злодіїв ловлять. Оскільки великої шкоди підлітки не завдали, їм присуджують своєрідні «виправні» виховні роботи, щоб повернули витрачені на смаколики вкрадені гроші.
Із цієї події все й починається, бо третім серед малолітніх злодюжок був приїжджий хлопець – Артем Кожедуб. Сам він із не бідної родини, його матір – прима обласного драматичного театру, батько – головний режисер, та ще й лауреат державної премії. Єдиний син цих інтелігентів постійно спілкується з відомими людьми, професійно займається танцями, успішний у навчанні. І рідним байдуже, що Артем хотів би займатися не танцями, а футболом.
У матері Артема в голові не вкладається, як їхня благополучна дитина могла зважитися на злочин? Жінка ще не знає, яку бурю емоцій відчує, дізнавшись, що її син прикипить серцем до «неповносправної».
Та й сам Артем не уявляє, наскільки зміниться його життя і він сам після необачного вчинку. Бажання пригод і чогось реального, відмінного від спокійного інтелігентного буття, несподівано відкривають для нього зовсім інший світ. І ключем до цього світу стає Ярина.
Вона, ніби магнітом, притягує хлопця до себе. І це дуже цікаве й суперечливе поєднання багатьох почуттів, серед яких немає жалості, неспинно змінює Артема. Він прагне все частіших зустрічей з людиною, яку мимоволі образив, поступово вчиться її радувати та розуміти. А завдяки цьому пізнанню людини, до якої стаєш не байдужим, пізнаєш і потаємний світ власної душі.
Це все дуже непросто, але настільки реалістично прописано, що інколи затамовуєш погляд, слідкуючи насамперед не за розвитком сюжету, а за розвитком особистостей, психології, перманентно виникаючими конфліктами, проявленими комплексами, розквітлими мріями і не менш рясно розквітлими страхами, що ці сподівання буде нещадно сплюндровано.
Артем змінюється, спілкуючись з Яриною, дорослішає, стає здатним на відповідальні вчинки, відчуває чужий біль, прагне йому зарадити. Він навчається спілкуватися з дорослими на рівних, не коритися батькам, аргументуючи свою позицію, вирішувати, що для нього краще в житті, чого раніше з хлопцем не траплялось. Він більше не ховається від їхнього лицемірства і кохання напоказ, вмикаючи музику і тікаючи до своєї кімнати. Віднині Артем здатний оцінювати навіть поведінку своїх батьків.
Ярина теж змінюється, позбуваючись почуття провини, що вижила в аварії і нині нібито займає місце загиблого Іллі. У неї зміцнюється здоров’я, зростає самооцінка.
Поєднуючись, ці двоє змінюють світ навколо себе, хоча не прагнуть того, але це відбувається само собою. І люди, які знаходяться поряд із Артемом та Яриною, також змінюються на краще. Світ перевіряє їх на доброту, і якщо випробування пройдене, ти отримаєш знання про себе, безцінний досвід, і щось у твоєму житті точно зміниться на краще.
«– Виправдовуються слабкі, а сильні шукають причини проблеми, щоб усунути її» (С.121) І ще: «Люди, здатні на самознищення, слабкі люди. А ти ж сильний: не піддавайся!» (С.121) – каже Артему тренерка Ядвига, коли той вирішує, що має навчитися танцювати з Яриною, яка цей танець проведе на візку.
А це вже вчинок, і для того щонайперше треба позбутися слабкостей. Хоча школа у вольової пані Ядвіги жорстока, але так і має бути, бо інакше нічого не досягнеш.
Цікаво розвивається й сама історія почуттів між Яриною та Артемом, які поступово з дружби перероджуються у поки несміливе підліткове кохання, чисте і щемне.
Окремо хочеться сказати про жорстокий світ, змальований дуже правдиво. Нашому суспільству не потрібні такі «неповносправні» люди, як і всі, хто відрізняється від більшості. Суспільство пригноблює таких людей, знущається над ними.
Ось показовий фрагмент людського сприйняття:
«– То Бог за гріхи карає, – мовив осудливий голос.
– Та які вже там гріхи?! – відповів жалісливий.
– Значить, були! – наполягав осудливий» (С.28).
Але так можна казати лише до тої миті, поки, не дай Боже, щось лихе не трапилося з тобою або з кимсь із близьких.
Суспільство постійно нагадує:
«Хворому немає місця серед здорових. От дивляться на неї, як на заразну, ніби можуть підхопити невиліковну хворобу... А вона... вона теж могла бути такою ж здоровою і веселою, якби тієї дощової ночі не сталося біди!» (С.48-49) – і це усвідомлення власної непотрібності ятрить найбільше.
Чого варта сцена у громадському транспорті, де пасажири готові викинути бідолашну дівчину у візку, щоб не муляла їм очі! А свідком подібного цькування може стати будь-хто з нас. І як поводитись у такій ситуації? Приєднатись до кривдників, зробити вигляд, що нічого не бачиш чи заступитися за ображеного? В залежності від того, що в серці, так і вчинить людина. Але проти суспільства йти вкрай важко, навіть коли ти добрий, та не маєш внутрішнього стрижня, а сильних волею людей, нажаль, не так вже й багато...
А коли батьки Артема намагаються запевнити опікунів Ярини, що дівчина має право спілкуватися тільки з такими ж неповноправними, як вона сама, бо інакше травмує повноцінних, здорових людей, від чого, зокрема, страждає і їхній витончений син. Чи коли Ярину місцеві жінки сприймають як «калічку», а діти – як «механічну іграшку, що має схований двигунчик» (С.113).
Суспільство постійно промовляє: тобі немає місця серед людей, і не сподівайся, що колись це зміниться.
Відверто насміхається над Яриною Карина, якій дівчина у візку начебто перейшла чи то «переїхала» дорогу, бо Карина хоче побудувати теплі стосунки з Артемом, симпатизує вродливому хлопцю.
А ще небезпечнішим для Ярини є двоюрідний брат Ярини Олег.
Він залякує дівчину, зневажає, ображає, погрожує, кидає напризволяще посеред дороги і навіть прагне її смерті. Олег ще й програвся та заліз у борги і тепер має викупити власне життя. Він не працює, бо лінивий, та прагне «красивого життя», а батьків пробує змусити взяти позику, щоб йому допомогли грошима.
Олег постійно звинувачує Ярину, що вона «впала їм на голову», що тепер батьки піклуються про неї більше за нього. Але це не просто ревнощі ображеного хлопця, який знайшов, на кому відігратися. Він не любить нікого, окрім самого себе.
Це абсолютно гнила і підла людина, яка ніколи не виправиться і нічого не зрозуміє. І чим далі, тим чіткіше це усвідомлюєш та навчаєшся триматися від подібних людей якомога далі.
Книга настільки дивовижна, що деякі сцени мають кілька рівнів прочитання в залежності від того, наскільки глибоко здатен розуміти психологію читач.
А дива таки трапляються, якщо поряд з’являються щирі люди, які не жаліють, а допомагають, які бачать внутрішню суть, ставляться як до рівного і можуть полюбити за добре серце.

Висновок: На мою думку, це одна з найкращих новітніх книжок, яка може допомогти читачам зрозуміти психологію людей з особливими потребами і навчити нас людяності і відповідальності.

Наталія Дев'ятко

Інші думки про книгу:
Ніна Головченко "Тема людей з інвалідністю в сучасній українській літературі" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2015/10/26/072225.html
Ніна Головченко "Метелик на бильці візка" - http://www.golos.com.ua/article/264485
Garik Petrushok "Метелик, прикутий до візка" - http://chytatsky.blogspot.com/2015/11/blog-post_16.html
Мурашко "Повість Оксани Радушинської" - http://blog.i.ua/user/8347121/1971910/
"Що читати українським підліткам?" - https://zakarpattya.net/Що-читати-українським-підліткам/
Ольга Купріян "10 особливих книжок про особливих дітей" (фрагмент) - https://life.pravda.com.ua/culture/2016/11/25/220424/view_print/
Ірина Троскот "Дві хороші новини про літературу для підлітків" (фрагмент) - http://tyzhden.ua/Culture/156861
"Особливі потреби" (фрагмент) - http://www.barabooka.com.ua/osoblivi-potrebi/
"Попелюшка в інвалідному візку" - http://www.barabooka.com.ua/popelyushka-v-invalidnomu-vizku/

Немає коментарів:

Дописати коментар