середа, 25 грудня 2019 р.

Галина Малик «Третя подорож Алі»



Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження



Галина Малик. Незвичайні пригоди Алі. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. – 224 с.
Галина Малик. Третя подорож Алі. – Вінниця: Теза, 2009. – 156 с.


Оскільки знайти окреме видання мені так і не вдалося, я читала заключну частину трилогії про невгамовну дівчинку Алю «Третя подорож Алі» у перевиданні всього циклу в одному томі.
Одразу помітно, що ця частина дописувалася значно пізніше від написання першої. За цей час реальний світ неабияк змінився, тому і в країні Недоладії бачимо серйозний технічний прогрес. Комп’ютери, мобільні телефони, камери стеження та інші різноманітні технології міцно відвойовують казковий простір. Здавалося б, все гаразд, так і має бути, щоб текст краще сприймався сучасними читачами.

Але в контексті трилогії, на мою думку, відбувається протилежне: «осучаснення» Недоладії руйнує казковий світ, і тому третя частина сприймається не як фінальна з найвищим рівнем кульмінації, а як відсторонений емоційно текст, уламок світу, поява якого не обумовлена казковими законами конкретно цього тексту. Тому особисто я була сильно розчарована цим твором, бо попередні книги встигли мені полюбитися.
А на перший погляд все начебто чудово: пригоди, небезпеки, чарівна подорож, нові герої і ті, яких пам’ятаєш із попередніх книг. А ще якоськи, абияки... Тобто, нові герої у вигляді зламаних сучасних іграшок, як то телепузики, Кінг-Конг, Супермен. Якби твір писався трішки пізніше, то ще й Спайдермена б напевне згадали. По таких деталях можна гарно відслідковувати «вік» деяких текстів, які заграють із читачами. Бо коли подібного загравання немає, відслідкувати «вік» самобутнього тексту значно складніше.
У Недоладії активізувалися вороги, як то Злий Карлик Недочервичок і Перший Недорадник, чий портрет було вкрадено з кімнати Алі. З допомогою всіх недобитків вони тероризують Недоладію і готуються до масових страт опозиції. Ще й повсюди тиняються невиконані обіцянки-цяцянки, гидотні як на вигляд, так і з середини. У них навіть є своя королева Ябільшенебуда, а столиця Недоладії перенесена в інше місто.
Прослизнула у цей твір і політика: «Найбільше було обіцянок політичних і депутатських» (С.180) – але це поодинокі, не системні моменти.
А в цілому багато чого змінилося за відсутності Переможниці Злого Карлика Недочеревичка. Тільки Аля зі своїм другом Сашком може здолати вся цю нечисть, тому дівчинку й кличуть у казкову країну, передаючи листа.
Здавалося б, що має бути страшно, має з’явитися неспокій за долю в’язнів. Але чомусь зовсім не страшно. Навіть, коли до рук Недорадника потрапляє сама Аля, все одно серце не здригається, як це було в першій книзі.
Часом текст стає зовсім вигаданим. Наприклад, Сашко хоче заздалегідь підзарядити мобілки, бо в Недоладії немає електрики. Вибачайте, а мережа стільникового зв’язку там є? Як ці «підзаряджені» мобілки працюватимуть? Навіщо обманювати читачів і йти проти банальної логіки? Але згодом виявляється, що мережа у Недоладії таки є, а мобільні телефони мають ледь не всі мешканці. І саме завдяки мобілкам можливо перемогти ворогів. Тобто, наявне типове порушення причинно-наслідкових зв’язків, коли герої беруть із собою мобілки у казкову країну насправді для того, щоб потім це стало запорукою їхньої перемоги.
Дещо у тесті мене досить сильно дратувало. У твір від самого початку «прилітає» папуга на ім’я Феррі. Це особливий птах: він розмовляє фразами з реклами або з прямих трансляцій засідань Верховної Ради, звідти у нього всі ті «вимкніть дррругий мікрррохвон» та згадки про «Гей! Гей! Дикі танці!». До речі, Руслану так часто цитують у дитячих книжках, що здається, ніби в Україні немає іншої естради, і це теж не грає на імідж цікавого тексту.
Папуга саме «прилітає», бо вперше цей птах з’являється в іншому творі авторки – «Злочинцях з Паралельного світу». Особисто я такі самозапозичення не схвалюю. Казки мають жити окремим життям. Винятки припустимі лише тоді, коли твори об’єднані спільним сюжетом чи ідеєю. Між «Алею...» і «Злочинцями...» такий зв’язок не спостерігається.
І на останок, хоча твір і має бути динамічним, але інколи діалогів таки буває забагато.

Висновок: На жаль, третя частина циклу значно слабша за попередні, хоча в цілому абсолютно читабельна і може непогано розважити дитину.

Яна Стогова


Інші думки про книгу:
Ольга Купріян "Аля в Дивокраях" - http://www.barabooka.com.ua/alya-v-divokrayah/
Наталя Марченко "Малик Галина. Незвичайні пригоди Алі" - http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/405
Марина Зеленик "Галина Малик "Незвичайні пригоди Алі"" - http://ptashka.eu.org/en/Незвичайні-пригоди-Алі-Галина-Малик/

Немає коментарів:

Дописати коментар