Оксана Лущевська «Авіа, пташиний диспетчер»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження

Оксана Лущевська. Авіа, пташиний диспетчер. – К.: Грані-Т, 2014. – 92 с.

У бориспільському аеропорту живе голуб на ім'я Авіа. Він закоханий у літаки, мав стати спортивним чемпіоном, але не склалося. У дитинстві голуб пошкодив крила і став інвалідом. Непрості теми знаходження інвалідами свого місця в житті нині дуже модні в українській літературі для дітей, тому не дивуюся, що у голуба подібні людські проблеми. Наприкінці твору в одній із заміток у пташиній газеті навіть застосовується коректне, "правильне" визначення "птахи з особливими потребами", для яких готують свої курси.

Хоча анотація й обіцяє "хвацьку пригодницьку історію", та в реальності не маємо нічого подібного.

Удосвіта голуб прилітає на диспетчерську вежу і тривалий час спостерігає за літаками. Випадково Авіа дізнається про те, що літаки не літають самі, ними керують диспетчери, і захоплюється цією ідеєю. Він думає, що коли б у птахів були свої пташині диспетчери, то вони б могли вільно літати між літаками та рятуватися від хижаків.

З цього моменту стає цілком зрозуміло, що Авіа втілить свою мрію в життя, а твір стане типовою історією успіху. Тільки ця історія виявляється фальшивою, бо не враховує всієї складності роботи диспетчерських систем. Навушників і мікрофонів недостатньо, щоб керувати польотами. Потрібні складні системи, що відслідковують рух об'єктів, а про це у творі і мова не йде.

Птахи навіть не здогадуються, що могли б приєднатися до людської системи і потай її використовувати. Натомість наприкінці твору наголошується, що славетний Авіа розповсюдить свій диспетчерський винахід на всю країну.

Є у творі свій крутелик – негативний персонаж крук Шах, що тероризує місцеве птаство. У нього є обов'язковий атрибут таких персонажів – підлабузник дрібного калібру дрізд Ябеда. Також зрозуміло від самого початку, що Шаха переможуть і виженуть з аеропорту. Часом крук нагадує олігарха-політика, що також не може не засмучувати, бо таким чином у дітей від початку формується негативний образ представників влади та представників великого бізнесу.

Хоча твір заявлено як повість про птахів-авіадиспетчерів, дуже швидко ця тема втрачається під наступом журналістики. Часом читачеві складно зрозуміти, про що ж насправді ця книга: про польоти чи про газети і телебачення.

Засобів масової інформації два: інтелектуально-гламурне телебачення "З птахами поруч" і "жовта" скандальна газета "Щебет і Факти". Між канаркою Док і папугою Кодаком Ара відбувається запекла боротьба за володіння масовою свідомістю птаства.

Ця лінія мала б бути смішною, але, як на мене, вона часто дурна, а не весела. І, якщо "погану" газету, де більшість матеріалів проплачує крук Шах, ще можна читати, то матеріали канарки Док – це часто суцільний набор беззмістовних куцих запитань. Якщо такою хтось бачить якісну журналістику, то тут можна лише щиро поспівчувати. І читачам, які у таке повірять, також.

Якщо хтось хотів розповісти, як працюють медійники, то це невдалий приклад. А через засилля медіа у творі та технічні вади – невдалий приклад й для ознайомлення з роботою авіадиспетчерів. Як доказ того можна навести лише один приклад, коли наприкінці книги в американській манері події коментують "експерти": "Засновниця руху "Птахи та пончики", "Редактор новин каналу "З птахами поруч" і "Головний редактор газети "Щебет і Факти".

Можливо, з цього задуму вийшов би непоганий анімаційний фільм, але у вигляді книги, на мою думку, твір сприймається досить погано.

Висновок: Ця книга – артбук, і цікава вона насамперед ілюстраціями, а не оригінальним та захопливим текстом.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Анастасія Музиченко "Пташині професії" - http://www.barabooka.com.ua/ptashini-profesiyi/

Іра Батуревич "Авіа, пташиний диспетчер: сродна праця як маленький подвиг" - http://www.chytomo.com/issued/avia-ptashinij-dispetcher-srodna-pracya-yak-podvig