Ірина Потаніна «Дівчата на стежці війни»

Категорія – фантастика, переклад
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – гумористичне фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Ірина Потаніна. Дівчата на стежці війни. – К.: Зелений пес, 2008. – 392 с.

Вже з першої фрази зрозуміло, що перед нами гумористичне фентезі.

«– Голова моя велика бездонна дурна-а-а-а! Щоб не ляпала вухами, прикручу їх шурупа-а-ами-и-и! – Наслідуючи віслюче ревіння, скажено заволав телефон» (С.3).

А якщо гумористичне фентезі, то багато сміху, дурних витівок, жартів і нічого серйозного. Але це передчуття оманливе.

Героїв у книзі багато, й ледь не в кожного є своя таємниця. Хоча не кожен про свої таємниці взагалі знає. Така, наприклад, Настя. Ця дівчинка володіє магією, але поки про те і не здогадується. Всі її магічні прояви гасить «відьомський звір», пес Топа з телепатичними здібностями, який охороняє свою хазяйку від неконтрольованих чарів. Дівчинка має подорослішати, тоді і за чарівництво візьметься, а поки емоції, поєднані з чарівництвом, можуть зашкодити оточуючим.

Раніше Топа жив у відьми Ве’роніки, яку дуже любив, та якось його господиня зникла. Топа попрямував у Чароград на пошуки хазяйки, та у Міжсвіті потрапив у Вітерзмінсвітів і ледь не загинув. В останню мить пса врятував Денис.

Денис – старший брат Насті, і це дуже цікавий і багатогранний образ. Хлопець досить дорослий, щоб не сприймати його дитиною (самій Насті тринадцять років). Денис взагалі могутній чарівник, у нього є й особливий дар – оживляти речі. З балакучими речами так цікаво, а якщо їх розчакловують до звичайних, шкода і навіть трохи лячно. Душі ж таких речей не зникають... Читач на цьому етапі й не уявляє, що страхи чекають на нього зовсім недалеко.

Третя головна героїня – Марійка, вона ж Марго і Маргоша. Це її потужний голос (при відсутності музичного слуху) горлав з телефонної слухавки. Марго – подруга Насті і до нестями закохана у її брата. Чарами Маргоша не володіє, та це не заважає цій сміливиці опинитися у самому вирі подій у Чарівному Світі.

Є ще друг Дениса – чарівник на прізвисько Кіт та його маленька сестричка Анюта. Він зі спадкових чарівників, і таким дозволено змалку відкривати таємницю існування багатосвіття.

Здавалося б, за таких умов є над чим сміятися, бо де любов підлітків, там повно сміху, але і тут читач помиляється. Не все добре з чарівниками й у нашому, й у паралельному світах, де магічна сила нібито розлита у повітрі. Натомість у нашої реальності просто так брати енергію не можна, бо тоді утворюються «дірки» й у нашому світі починаються проблеми.

Швидко ми дізнаємося, що шляхи між нашим і чарівним світом у Міжсвіті перекриті, а ті, що залишилися, суворо контролюються. Чарівникам у нашому світі взагалі не можна чаклувати, на порушників накладають шалені штрафи, позбавляючи життєвої енергії (чарівна і життєва енергія ще можуть виконувати роль грошових одиниць). Чародіям у нашому світі доводиться пристосовуватися до нових умов життя, багато хто змирився. Вони зневірені, залякані і роз’єднані.

Та чим далі, тим гірша ситуація. У Чарівному Світі починається війна. Справжня, без жодного натяку на гумор. Будь-якого чарівника можуть призвати до війська, та з чарівного світу в наш поки ніхто з таких призовників не повернувся. Починають зникати діти з чарівними здібностями...

Зруйнована система чарівної освіти, яка мала денне і заочне відділення та багато спеціальностей. Там навчали на відьмаків, чарівників і магів. Останні не їздять «на сесії», а живуть у Чарівному Світі кілька років. Багато хто з підлітків міг отримати запрошення у Чароград, хоча в усі часи найбільше було не тих, хто зі страхом відмовлявся, а тих, які взагалі не помічали такого запрошення. Якщо ж чарівні здібності не розвивати, вони швидко випаровуються – своєрідний закон збереження енергії у світі.

Але золоті часи миру минули. Юних чарівників переконують, що лише той стане «справжнім чарівником», хто здатен повністю відмовитися від своєї особистості, розчинитися в навколишньому світі і злитися з ним, перестати бути людиною... З бібліотеки зникли всі «мирні» книжки, нібито вони «на руках» – так фільтрується інформація, щоб люди не думали, не мали можливості порівняти страшний сьогоднішній день із минулим.

Більше того, зараз навчання в Академії Чарівництва стало частиною підготовки до військової служби: кілька місяців інтенсивної бойової магії – і на передову. А для надто нахабних є штрафні батальйони. І байдуже, скільки тобі років – вісім чи шістнадцять, бо ти смертник. Ти маєш виконати наказ свого уряду і за ціну власного життя.

Педагогам теж доводиться змінити свої методи навчання, хоча іноді здається, що всі вони справді вірять у справедливість цього кровопролиття. Дітей навчають використовувати енергію злості, не пояснюючи, наскільки це шкідливо.

Війна змінила саме обличчя Чарограду, зникла його барвистість і краса. «Хіба можемо ми – суспільство людей в стані війни – дозволити собі енерговитрати на якісь різнобарвні дурнички? ... Яка може бути краса під час війни?» (С.126-127).

Нібито логічно, але має насторожити. Якщо суспільство проти краси і за сірість, то що насправді воно сповідує?

І тому не дивно, що присяга юних чарівників з обіцянкою вбивати викликає у Топи асоціації зі шкуродернею, куди він через свою доброту потрапив у нашому світі і знову був порятований Деном.

Нинішня реальність Чарограду – майже щоденні бомбардування та обстріли, хованки у бомбосховищах, однотипні військові ритуали, муштра, «Глас», який уособлює в собі найжорсткішу пропаганду і має ефект колективного гіпнозу та зомбування. Ще кілька років подібне здавалося абсолютною фантастикою, та нині ми бачимо, що це можливо в реальності хай і без застосування магії. А якщо так, то неодмінно треба з дитинства виробляти моделі боротьби з такими «голосами», і ця книга також може у цьому допомогти.

Не віриться, та у стилі гумористичного фентезі можна створити справжню антиутопію. І коли головні герої опиняються у чарівному світі, дуже швидко бачать, у владу якої страшної диктатури потрапили. Чарівний Уряд вже зовсім не той, що раніше. Боротися з цим новим устроєм вкрай важко, бур’ян панування і приниження важко вивести навіть за умов подолання самої диктатури. Та й нинішня війна не вигадана, і полонених інша сторона не бере...

А як аналог потужної нищівної зброї виступає магічна Чорна Гусінь, яка начебто забезпечить перемогу. Тільки вже у самій назві зброї міститься сумнів у правомірності застосування подібного проти живих істот.

Це складне доросле питання: якщо є зовнішня загроза, чи можна приймати диктатуру у своїй державі? Чи є диктатурі виправдання за таких умов? Це складне та актуальне запитання, і дуже добре, що у цій книзі дитина знайде ненав’язливий аналіз і відповіді.

Треба віддати належне авторці: страху у її книзі немає, але фантазії уважного читача буде достатньо, щоби домалювати не показане і не сказане прямо.

У творі дуже багато подій і немає нічого зайвого. Але особливо бурхливо сюжет починає розвиватися, коли зникає Денис. Зрозуміло, куди його забрали. Закохана Марго і не менш стривожена Настя знаходять спосіб потрапити у Чароград, поки не усвідомлюючи, наскільки це небезпечно.

Денис на війні і може загинути будь-якої миті. Він в авангарді, його шанують як героя, ворожа сторона прагне нейтралізувати талановитого чарівника. Хлопця терміново потрібно рятувати! Начувайтеся, якщо за цю справу візьмуться дівчатка і вийдуть «на стежку війни»!

І ще необхідно зупинити війну, яка руйнує Чарівний Світ, а для того треба розібратися в її причинах. От тільки один із підписів членів Чарівного Уряду підроблений. Та чи один?..

У творі з’являється потужна детективна лінія.

Чарівний Світ промальований дуже гарно. У нього є свої легенди. Цей світ густо населений: феї, квіткові та лісові ельфи, несси, тролі, дракони, живі речі і живі будинки... тут навіть роботи є! Не заперечується і використання у Чарівному Світі мобільних телефонів.

Можна довго розповідати про непередбачувані сюжетні повороти, психологічну складність і здоровий гумор цієї книги. Встигаєш полюбити не лише головних героїв, але і другорядних, які з’являються інколи на кілька сторінок. Всі вони яскраві, запам’ятовуються. Як не згадати про виховательку-роботессу Двічівідповідачку, сміливих нессів та Вежу Поглиначку...

Але найкраще цю книгу прочитати. Вона подарує вам кілька напрочуд приємних годин.

І єдиний мінус цієї книги – просто жахлива обкладинка, яка відбиває всяке бажання читати цей роман. Не вірте таким обкладинкам!

Висновок: У творі гарно поєдналися гумор і дуже серйозні теми, його варто прочитати у будь-якому віці.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.