Андрій Бєлянін «Джек і таємниця стародавнього замку»

 

Категорія – фантастика, переклад
Вік основної аудиторії – від 14 років
Жанр – гумористичне фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Андрій Бєлянін. Джек і таємниця стародавнього замку. – К.: Зелений пес, 2004. – 192 с.

Скучили за невгамовною трійцею: Джеком Божевільним Королем, чаклуном Лагуном Навіженим і базікалом Семом Вілкінсом?

Після перемоги над леді Морт друзі швидко знайшли нові пригоди на свої голови. Цього разу вони б’ються зі злим воскреслим богом Мек-Беком. Леді Морт була його позашлюбною донькою. Одною з багатьох, щоб ніхто нічого серйозного не подумав.

З друзями тепер подорожують леді Шелті й отець Домінік. А хто засумував без велетня Дибілмена, то отримає на додачу і його матусю на ймення тітонька Шиза.

В ролі головної негідниці – Гага Пречудова з таким переліком нагород і титулів, що на третину сторінки стане. В образі цієї гарнюні з нелюдським родоводом висміюються всі себелюбні «зірки» і «зірочки» місцевого розливу.

Ще під ногами трохи плутається чаклун Ніквас, який і постачає всіх бажаючих воскреслими мерцями.

Та найголовніше, що недовго друзям мати людську подобу. Воскреслий бог повернув зняті раніше чари, та видозмінив їх. Лагун став не лицарським конем, а малим поні, а Сем обернувся болонкою. Болонка та ще й із вдачею Сема... на це варто подивитися!

Оберемок жартів і купи ворогів, зазвичай мертвих після зустрічі з Джеком та його друзями, – вам гарантований.

Хоча можна зустріти тут і приховану рекламу, у твір потрапляє мотлох із нашої реальності.

«Шлунок у болонки менший від наперстка, а сил для ігор та росту треба ой як багато!» (С.42).

Упізнаєте рекламний слоган? Тільки в оригіналі було кошеня.

Або:

«Гурмани стверджують, що в м’ясі чесної людини менше холестерину» (С.45).

Якщо читачам до вподоби така стилістика, то сміливо читайте. Якщо від подібних речей у світі «умовного середньовіччя» вас верне, то не змушуйте себе сприймати чужий гумор.

Воскреслого бога перемогли, хоча й у досить нетрадиційний спосіб. Джек закохався у Шелті, і це почуття взаємне. А Сем та й взагалі ловелас... Відун Герберт теж знайшов свою кохану, таку ж самовпевнену і сварливу, я і він.

Так само, як і в попередній частині, глибини чи якихось прихованих сенсів у творі немає. Але розважатися це не заважає, хоча все ж таки кров тут ллється рікою, і це не вельми приємно.

Висновок: І хоча гумор – річ суб’єктивна, але, читаючи цю книгу, важко стримати сміх.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.