вівторок, 23 квітня 2019 р.

Валерій Роньшин «З Новим роком, Діду Морозе!»


Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – сюрреалістичні казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - жахливо



Валерій Роньшин. З Новим роком, Діду Морозе! – К.: Час майстрів, 2014. – 56 с.

На обкладинці дивні діди морози, які, певно, вже прийняли більше за сто грамів оковитої. Обкладинка не обманює читачів, бо саме такий образ казкового героя й улюбленця малечі нам пропонує автор.

Починається книга з ідіотизму, що замінює собою гумор:
«І знову прийшло літо з його тріскучими морозами і рясними снігопадами» (С.5).
Якщо вас спантеличила ця фраза і ви покинули читати цю книгу, то правильно зробили.
У збірнику кілька розділів, кожен із яких називається «подарунком».
Є у книзі шкідливі для дитячої психіки елементи. Наприклад, хлопчик, якого звуть «ніяк» і який «нізвідки», а ще йому «ніскільки» років. Це прибулець з майбутнього, якщо хтось спробував обуритися. Він володіє всією палітрою технологій майбутнього. У тому далекому майбутньому «на межі нескінченності» люди начебто відмовилися від тіл і від сили духу, бо тіло і дух недосконалі. Й існують такі люди «ніде». Вони не мають мети, бо мету мають «скінченні», а вони «нескінченні», тобто вічні і безсмертні. Це потужний вірус для дитини, над таким сміятися небезпечно для здоров’я.
А наприкінці «першого подарунка» цього «прибульця з майбутнього» знайшла матір і набила його «по попі». Цей виховний процес зображено на відповідній ілюстрації.
Другий «подарунок» Діду Морозу – провести свято серед дітей-невидимок, бо вони найкращі діти-спецагенти. Це сюрреалістичне дійство в голові не вкладається.
Тут теж є гра з абстракціями, не добра для дітей.
«І побачив на порозі невисокого чоловіка, а може, й високого; худорлявого, а може, й повненького; з патлами на голові, а може, й лисого. Одягнений цей чоловік був по-осінньому, а може, й по-весняному...» (С.20).
Спробуйте собі таке уявити. Подібні «вправи» шкодять фантазії.
До речі, цей «хтось» представляється агентом Служби Безпеки України.
Це ще й стилізація під опис одного з головних героїв «Майстра і Маргарити».
Початок «третього подарунка» я маю процитувати:
«Жив собі в місті Переяслав-Хмельницькому Дід Морозко. Щороку 31 грудня він ходив на новорічні ялинки і дарував дітлахам новорічні подарунки. А ще писав дитячі віршики і розсилав їх у дитячі журнальчики. А з журнальчиків йому – в обмін на його дитячі віршики – надсилали дорослі грошики. Ото він на ці грошики й жив» (С.26).
Так нескромно про самого себе... Тільки автор не уточнює: чи грошики йому платили у безнадійному прагненні більше не отримувати на свою реакційну пошту подібну маячню?
І щоб виграти у конкурсі, оголошенім Найголовнішим Дідом Морозом, герой цієї історії вирішив вкрасти вірші свого двійника з паралельного світу. Погодьтеся, гарний приклад для наслідування.
Плагіатить і автор: перехід до паралельного світу у нього відбувається «через шафу», як у відомих «Хроніках Нарнії». І вже за традицією «неіснування» попередніх двох історій: усе це Дуду Морозу наснилося.
Четвертий «подарунок» про Діда Мороза і «перпендикулярний космос». Це взагалі маячні хворої уяви про прибульців. І знову частина подій відбувається уві сні, щоб виправдати неоковирність авторських вигадок.
У Діда Мороза – шалена проблема – перестала рости борода. Добре начальство підказало, що виправити ситуацію може політ у космос.
В останньому «подарунку» кілька мільярдів тому Земля мала «форму валізи», а діди морози були з крилами (інші діди морози плавали, бо їм не подобалося літати).
Якось Дід Мороз заснув на льоту і впав у Помаранчеве море. А ще на Землі були вулкани, які починали виверження, якщо смикнути за мотузку.
Несподівано в оповідь втручається собака автора, який не закриває рота.
Є тут і власний «ніхто», якого називають «Самі Знаєте Хто».
А наприкінці Дід Мороз злітав на Сонце.
Не віриться, що подібну маячню можна було просто вигадати, а не наснити у дурмані.
А дурні віршики, яких так багато у цій книзі, просто дратують.

Висновок: Книга, в якій немає смислу, натомість багато неоковирних, потворних малюнків. Бережіть дітей від таких книжок.

Олена Кравець


Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

Немає коментарів:

Дописати коментар