четвер, 24 січня 2019 р.

Юрій Нікітінський «Дівчатка, які в мене закохані»


Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – гумористичні казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано



Юрій Нікітінський. Дівчатка, які в мене закохані. – К.: Час майстрів, 2014. – 64 с.

Завжди ставлюся обережно до серій, які називаються "Рекомендуємо прочитати" або щось на кшталт того, бо ця нав'язлива пропозиція часто буває оманою. Не помилилась я й цього разу – це не та книга, яку я б радила прочитати дітям.
Назва "Дівчатка, які в мене закохані" передбачає, що під обкладинкою читач знайде опис перших почуттів героїв-підлітків. Але стиль ілюстрацій це заперечує – так рясно ілюструють твори для дітей молодшого шкільного віку, старшим таки потрібно більше тексту і більше смислу.

А от зі смислом у книги величезна проблема. Це не повість і не збірник оповідань, а збірник "бородатих" анекдотів, цікавих лише у тому випадку, якщо дізнався ці сюжети вперше.
Це історії про те, як телефонувати дівчинці, яка тобі подобається, і мовчати, дихаючи у слухавку; або як тій, хто подобається, можна на спір зламати пенал і смикнути за косу, але не зізнатися у коханні; про записки на уроці, де зізнаються у коханні, не підписуючи, від кого; про кидання ганчіркою під час прибирання у класі чи про епідемію дарування букетів дівчатам; чи коли домашніх улюбленців називають іменами коханих.
Швидко ситуації із "закоханістю" вичерпалися і почалися анекдоти про школу: про уроки фізкультури, які замінили математикою; про лицаря, який не б'ється з однокласницею не тому, що вона дівчинка, а тому, що вона має чорний пояс з карате; інша дівчинка наставляє синців хлопцям, які не хочуть з нею дружити, а ще одна найдовше висить на турніку, але то не зараховується під час змагання, бо вона – дівчисько; або, наприклад, про те, як розсудити однокласників, чий бутерброд кращий, – з'їсти обидва; про хлопчика, який захворів й отримав купу додаткових завдань, бо пропустить уроки, і попросився додому, не витримуючи цього; про травми під час гри у футбол чи про випробування себе на сміливість у темному приміщенні; про прогули, бо замість школи потрапляєш то у кінотеатр, то до "Дитячого світу," то до "Луна-парку"; або про те, як через дорослих хлопчик може схопити двійку, бо ті напилися і не розповіли йому про річку Амазонку.
Є тут і зовсім фантастична історія, коли до Юльки прилітають загадані головним героєм птахи – ворона, шпак, сова; або ще одна фантастична пригода, коли хлопчику наснилося, що він дівчинка, яка потерпає від однокласників.
Дістається і вчителям: як в історії про дівчинку, що на контрольну до вчителя математики, який їй подобається, вбирається, як на свято; про хлопчика, який пише любовну записку вчительці, а та начебто завдяки тому не викликає його до дошки; чи коли вчителі прогуляли школу, бо йшов сильний дощ, а діти прийшли; або ж коли хлопчик застукав вчителів, коли ті палили, і дорослі пообіцяли йому поставити найвищі бали, якщо він про це не розповість, – такий собі приклад хабара, порада, як треба поводитися.
У всіх цих історіях немає глибини, вони не мають корисних моделей поведінки. Можна просто сміятися, але, на мою думку, смішно буде здебільшого тим читачам, які не надто обізнані у житі та в літературі, що зможуть споживати цей книжковий сурогат.
У книзі повно стереотипів, а герої пласкі й нецікаві. Хоча, хіба можна очікувати чогось більшого від анекдотів? Наприклад, хлопці у кінотеатрі хочуть дивитися "Зловісного сантехника – 3", а дівчата – "Іменини серця назавжди". Обидва варіанти не викликають поваги до героїв.
Хлопці – активні двієчники. Дівчатка – пасивні відмінниці, які дають хлопцям списувати, бояться мишей і мліють від несправжніх шрамів на обличчі новенького-красунчика. Які недолугі, гидотні дівчатка...
Говорити про цю книгу можна ще довго, але навряд подібні тексти того варті.

Висновок: Читати відомі анекдоти, оформлені в книгу, було нудно. Особливо такі стереотипні. Можливо, десь така література і може бути "класикою", але радує, що це переклади, а не національний продукт.

Олена Кравець


Інші думки про книгу:
Володимир Пузій "Діди Морози, вчителі та бешкетники" (фрагмент) - http://www.barabooka.com.ua/didi-morozi-vchiteli-ta-beshketniki-yuriya-nikitins-kogo/

Немає коментарів:

Дописати коментар