вівторок, 11 грудня 2018 р.

Сергій Холоденко «Щоб ніхто не здогадався»



Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – фантастика
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження


Сергій Холоденко. Щоб ніхто не здогадався. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.

До книги увійшли дві повісті і два оповідання, не пов’язані між собою тематикою або ідеями.
Перша повість «Стрибок у веселку, або Лімпійські ігри» є різновидом переосмислення в категоріях майбутнього і комічних завоювань Олімпійських ігор. Від самих ігор тут залишилися тільки змагання, вся ідейна складова подібних ігор втрачена, бо заради перемоги можна піти на все. Гравцями також є ті, хто не бере участі безпосередньо в небезпечній гонитві, а ставить на того чи іншого гравця, тим самим змінюючи його долю. Щось подібне ми бачимо у «Голодних іграх», але вирішене на значно вищому рівні майстерності.

Головних героїв троє: молодий, фізично сильний патріот свого маленького міста на ім’я Йор, досвідчений досвідчений гравець Інбар і розумна дівчина Іолла, яка має свою таємницю. Типовий набір для подібного твору з відповідними сюжетними ходами.
У творі також багато різноманітних вигаданих істот, як, наприклад, «халкіррі і хаалкіри», які відрізняються не лише однією літерою, але й вдачею.
Закінчується повість, звісно, безапеляційною перемогою головних героїв.
Із цього твору можна було б зробити непоганий сценарій розважального фантастичного фільму, але для художнього тексту передбачувано і шаблонно. Одним словом – квест.
Друга повість – «Центр Циклону» – найбільша і складається з трьох частин. Основа твору філософська, головному герою доводиться помандрувати чи то в інший світ, чи то в інший простір з відмінними від нашої галактики фізичними законами.
Тут також маємо типовий для розважальної фантастики набор: головний герой Марик, в чиєму житті вже ставалася неймовірна пригода, тобто обраний та особливий, від його імені й іде оповідь; розумний і підлий колишній однокласник, який не зміг вибороти своє кохання, і дівчина пішла до головного героя, а за подібне помста не іржавіє; таємнича речовина – чарівний метал креоній, що символізує собою енергетичну основу всесвіту, та ін.
Після переносу, подібно до полегшеного проходження «кіл пекла», герой знайомиться зі своїми бісами, які символізують вади його характеру та залежності. Ставиться до цих насправді небезпечних істот герой зверхньо, з любов’ю або з підстьобчиком – в залежності від ситуації.
А тоді без особливої духовної роботи переходить у сни – свої та спільні для багатьох, де має проявити себе, що йому дуже легко вдається. Після всіх пригод і кількох подорожей у Циклон, головний герой повертається до людей «просвітленим» і, я б навіть сказала, крутим.
Через типовість твору мене постійно не полишало відчуття, що щось подібне я вже бачила у фантастичних фільмах або читала у книжках.
Найбільше запитань виникає до філософської складової твору. Наприклад, коли герою потрібно вибрати між Добром і Злом:
«Армія Темних крил, яка мчала на світло, нагадала йому дурних нічних метеликів, які кидаються на запалені лампи.
– Ха! – посміхнулася свідомість-Марик. – Ось і рішення. Боротися, то вже не за безмозких. До того ж, я майже такий, як і Світло, правда, ще не сяю.
– Агов! – закричав Марик, як йому здалося, на весь простір. – Невидимки, я з вами!» (С.139).
Погодьтеся, якась крива і самовпевнена аргументація.
Оповідання «Мир вам» обіграє ідею, коли військові стають непотрібні, бо з’являється можливість завдяки новому типу енергії, якою може скористатися тільки добра людина, а зла та агресивна стає доброю, щойно торкнеться цієї нової зброї.
З цього можна було б зробити класний психологічний твір про зайвих людей і більше не потрібних героїв, але в цьому оповіданні така проблема лише намічається без вирішення чи осмислення.
З планети Землекс непотрібні військові відправляються на Землю. Хоча хіба це може щось вирішити?
Останнє оповідання «Щоб ніхто не здогадався» теж являє собою гру з ідеєю надзвичайних можливостей і дивних енергій. З одного боку – намагання підкорити космос і багато піару на цій темі, з іншого – просвітлений дідусь головного героя, який може подорожувати на будь-які відстані всесвітом, хоча природа його здібностей залишається незрозумілою.
Мені так і не вдалося віднайти у цьому творі ідею. Образ же «мудрого старця» тут дуже схожий на подібний образ у повісті «Центр Циклону». Зрозуміло, що це архетип, але ж не можна працювати з архетипами так грубо...
Від останнього оповідання також залишається відчуття незавершеності та фальші, бо потенційний світоглядний конфлікт так і не був написаний.

Висновок: Суто розважальний фантастичний збірник без претензії на ідеї чи оригінальне осмислення якихось проблем. Як завжди у цій серії, жахливе оформлення обкладинок, яке не відповідає змісту і за рахунок «дитячості» робить книги нецікавими для цільової підліткової аудиторії.

Дарина Пилипенко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар