вівторок, 11 грудня 2018 р.

Оса Ган Шведер «Сни шовкопряда»


Категорія – для малечі, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – сюрреалістична казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано


Оса Ган Шведер. Сни шовкопряда. – К.: Грані-Т, 2009. – 136 с.

Бувають твори дивні, а бувають беззмістовні. Коли мова іде про сюрреалістичні казки, то зміст знаходиться вкрай важко. Навіть якщо у назві твору фігурує слово "сни", яке передбачає, що все буде непевним і дивним.
Анемона працює у міському ресторані. Юсефіна – маленька дівчинка, яка живе разом із Анемоною. Можливо, нам важко сприймати чужий менталітет, але, гадаю, справа наразі не в цьому. З тексту незрозуміло, чи справді це мама і донька. Між ним є почуття, але холодні, неглибокі, якісь користолюбні. Так живуть люди, яким доводиться бути разом, а не ті, хто щиро любить.

Щось мені не пригадується, щоб Юсефіна хоч раз назвала Анемону мамою... А це протиприродно. І що сталося з батьком, бо ж його навіть не згадують?
Вік обох героїнь стертий: інколи Анемона поводиться як дитина, а Юзефіна думає як доросла. Пояснення цьому, звісно, немає.
Юсефіна не ходить до школи, сидить під барною стійкою в ресторані, де працює мама. Світ дитини обмежується цими подорожами від дому до ресторану і назад. В цілому її світ – це острів. Там перетинаються кілька реальностей: порт, залізничне депо, кілька жилих будинків, а по інший бік сучасне місто... Це дивне місце, яке ніби знаходиться за межами людського часу і простору. Тут можливе все. Абсолютно. І дуже швидко читач у цьому переконується.
На острові з'являються шовкопряди, щоправда, швидко вони будуть геть забуті, а тоді у твір приходять дивні яскраві червоно-помаранчеві птахи-страхополохи.
Працівниця ресторану за сумісництвом ще й інтелектуалка, наприклад, вона полюбляє читати разом із дитиною китайські вірші. Особливо до вподоби їм обом творчість давнього китайського поета Лі Бо.
І тому, коли біля їхнього будинку з'являється китаєць у старовинному одязі, ніхто не сумнівається, що це саме той давній поет. Лі Бо багато п'є, пише вірші, танцює вночі оголеним на подвір'ї, але це єдиний чоловік, якого пускають у свій простір героїні. Для Анемони він стає другом, для Юсефіни – вчителем. Дівчатка спочатку сприймають Лі Бо як "домашню тваринку", а згодом змушують працювати на кухні в ресторані, бо їхній бюджет "не резиновий" – це саме та робота, якою має займатися така людина, правда ж?.. Хоча інколи "великий поет" і читачеві видається бомжем, диваком та ошуканцем. Кожне із визначень справедливе – сюрреалістичний текст це дозволяє.
Начебто Лі Бо мав навчити Юсефіну та інших дивитися в себе, розуміти внутрішній світ, але, як на мене, підтримки і схвалення тагерства (це малюнки і написи на стінах) замало. Ці написи – беззмістовний епатаж, вони відірвані від світу, як самоусунулися від світу й усі герої. Ось показовий фрагмент.
"Анемона вмикає радіо.
– Важливо стежити за подіями, що відбуваються у світі, – мовить вона Юсефіні, але не пояснює, чому то важливо, а Юсефіна навіть не допитується.
Багато чого з того, що повідомляють у новинах, вона не розуміє. Їй здається, що там щодня телемешать чи не одне й те ж. Там завжди вживають одні й ті ж важливі слова: міністр закордонних справ, страйк, рента, мирні переговори, балу-балу, гала-ла..." (С.77).
Так, видивлятися шовкопрядів і розмовляти з птахами, певно, значно важливіше...
Згодом хлопчик, неформал на прізвисько Терорист (позитивний образ) використає "важливі" слова у своїх піснях. Та чи хочемо ми, щоб нашими героями були терористи?.. Це запитання не риторичне.
Лі Бо зникає разом з усіма своїми новими віршами. Анемона та Юсефіна їдуть в інше місто, бо житлові споруди на острові будуть знесені. Але яка ідея цього твору? Чи справді героїні чомусь навчилися і зрозуміли в собі щось нове? Я цього не побачила...
В дійсності у цього твору немає ані початку, ані закінчення, як у сюрреалістичного сну, що підмінює собою реальність.

Висновок: Як на мене, черговий твір ні про що. Він міг би бути цікавий дорослому, який шукає сенс життя в сюрреалізмі, але навряд цю книгу варто давати дітям. Невідомо, куди заведуть дитину асоціації, породжені такою книгою.

Дарина Пилипенко

Інші думки про книгу:
Марія Литвин "Книжка для перечитування знову і знову" - http://kazkarka.com/books/review/knizhka-dlya-perechituvannya-znovu-znovu.html
Марина Павленко "Метелики не ревнують, або Мишка Зіта стає людиною" - http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=842&Itemid=41
Наталка Малетич "Оле Лун Кіркеґор «Отто-Носоріг». Книжка з довгою історією" - http://zaxid.net/news/showNews.do?ole_lun_kirkeor_ottonosorig_knizhka_z_dovgoyu_istoriyeyu&objectId=1105410

 

Немає коментарів:

Дописати коментар