Анне-Кат. Вестлі «Восьмеро дітей, тато, мама і вантажівка»

Категорія – реалізм, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Анне-Кат. Вестлі. Восьмеро дітей, тато, мама і вантажівка. – К.: Махаон, 2007. – 312 с.

Ця книга починається зі знайомства з багатодітною родиною. У творі змальовуються реалії часу, коли він був написаний, а це шістдесяті роки минулого століття.

Твір, про який я нещодавно писала, – «Бабуся і восьмеро дітей у лісі» – насправді є продовженням «Восьмеро дітей, тато, мама і вантажівка». Діти настільки звикли, що їх багато – навіть представляються, називаючи своє ім’я і вік.

У багатодітної родини, яка мешкає в однокімнатній квартирі, є вантажівка. автомобіль їх годує і часто представлений як жива істота, він стомлюється, радіє, нудьгує.

Починається книга з того, що хтось викрадає вантажівку, але діти знаходять її, упізнаючи перефарбоване у червоне авто по звуку двигуна. Підтвердженням знаходження краденого автомобіля є фотографії, які батько тримає під сидінням вантажівки.

Крадій Генрік згодом стає другом родини, а наприкінці твору женихається до Гюльди, сусідки знизу. Закінчується ця лінія весіллям. І особисто мені дуже сподобалися заручини цих двох закоханих, коли вони спілкувалися через вірші і пісні.

Невдовзі у творі з’являється і бабуся, хоча вона присутня в сюжеті нетривалий час. Бабуся не менш дивна, ніж у другій частині. Вона лякається потягу, автомобілів і дивно реагує на трамвай. Бути з родиною їй значно краще, ніж у будинку для старих.

У творі багато подорожей і пригод. Наприклад, зворушлива подорож родини до моря, де вони тиждень жили під брезентовим тентом у вантажівці; або гостина у дусі морських пригод, коли квартира завдяки декору була перетворена на корабель. Якось найменший хлопчик Мортен Мізинчик загубився у лісі, коли його трохи старші доглядальниці спокусилися збором чорниць; а іншого разу, вже в осінньому лісі, до них прибилася такса, названа Димарем. Ось звідки узявся цей пес, якому так багато уваги приділено у наступній книзі.

Часом тодішні або чужі реалії дивують. Наприклад, бабуся мріє про автоматичну збивачку; за проїзд з тваринами у трамваї потрібно платити повний дорослий квиток за тварину; існує річний збір за утримання тварин; телефонний зв’язок здебільшого представлений автоматами на вулиці; годинники коштують дуже дорого і далеко не у кожній квартирі є предмет розкоші – ванна тощо.

Наприкінці твору родина переселяється у будиночок у лісі, тобто, у передмістя. І що з ними там далі відбувається ми вже знаємо з наступної частини.

В цілому книга гарна, вона в міру гумористична, досить проста для сприйняття і не переобтяжена зайвими деталями. На мою думку, вона може бути цікава дитині, не зважаючи на те, що твір був написаний досить давно.

Дуже важливо: щоб не траплялось у житті героїв книги, вони все одно залишаються дружною і люблячою родиною зі своїми традиціями спілкування і святкування – це і є головна ідея твору.

Висновок: Ця книга сподобалася мені значно більше від продовження, яке потрапило мені до рук першим.

Дарина Пилипенко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.