Юрій Тарабанчук «Хто не заховався...»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригоди
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Юрій Тарабанчук. Хто не заховався... – К.: Зелений пес, 2006. – 224 с.

Минуло трохи часу від попередніх пригод бобра Гостре Око і ердельтер’єра Сержа Люки. Разом із Ніжною Лілєю, дружиною юного бобра, вони мандрують до Фортеці Доброї Надії. Поки друзі не знають, які небезпечні пригоди чекають на них попереду.

Якщо у першій книзі пірати були просто підступними крадіями, то в другій вони проявляють себе як справжні розумні вороги. І це зрозуміло – коли з’являється ватажок, то розрізнені особистості стають справжнім військом або командою.

Таким талановитим ватажком виступає жорстокий і дуже розумний адмірал Генріх де Граф. Той, хто заступить йому шлях, пошкодує, що народився.

Пірати об’єдналися і розробили складний план як захопити Фортецю Доброї Надії. Вони не просто хочуть пограбувати генерал-губернатора, а й прагнуть змінити розклад політичних сил у регіоні, бо нині є велика імовірність, що проти піратів об’єднаються всі військові сили, цього ж не можна допустити за будь-яку ціну. План майже досконалий, враховує психологію піратських ватажків, генерал-губернатора і його помічників, мирних громадян і військових. Це справді неймовірний задум, який базується на відчайдушності, сміливості, ультиматумах і шантажі. За Генріхом де Графом спостерігати одне задоволення навіть для дорослого читача.

Оскільки книга доволі темна, особливо після того, як Фортеці Доброї Надії поставили ультиматум, твір урівноважується гумористичними сценами. Щиро смієшся над поведінкою багатих міщан, які намагаються в лісі сховати своє добро, або водночас замислюєшся над поведінкою героїчної синьйори Луїзи Спачетті з Палермо, коли тітонька Лу з самою качалкою кидається на піратів, чи дивлячись на часом зневіреного, та сміливого блазня Бім-Бом-Бома. Останній образ взагалі є неймовірною знахідкою, настільки він цікавий і глибокий. Або хочеться тихенько захихотіти, коли пірати відправили парламентером до генерал-губернатора скунса, переконані, що того ніхто не зачепить. А чого варті друзі Кремезний Фома, відомий зубодер із Саксонії, і його помічник Гюнтер, які вирішили покращити своє матеріальне становище за рахунок відлову піратів.

Завдяки цим другорядним персонажам вдалося передати дух цілої епохи часів великого переселення до Нового Світу.

Як же ж вирішується конфлікт?

Великому розуму і силі піратських командирів чинить супротив саме Провидіння, яке, таке враження, і приводить до Фортеці Доброї Надії бобра Гостре Око і розвідника Сержа Люку. А тоді, наче нізвідки з’являється морське чудовисько, що позбавляє світ від талановитого піратського адмірала. Тут би я могла посперечатися, що аж надто легко це відбулося, але тоді замислилася: якби Провидіння не втрутилось у хід подій, то довелося б боротися з де Графом і далі, а це вже рівень не пригодницької історії для дітей, а повноцінного роману для дорослих, бо інакше з такою особистістю не впораєшся.

Але ніяке Провидіння не допомогло б, якби до того всі сміливі герої не об’єдналися проти піратів і не прагнули захистити своє поселення та життєвий устрій.

Важливо, що пригодницький твір має і соціальний аспект, і це теж його збагачує.

Мене також вразило, як у цій книзі тонко описані жорстокі сцени. Не акцентуючи увагу на крові, авторові вдалося створити відчуття справжньої небезпеки.

Висновок: Друга книга нічим не поступається першій, навпаки – ще цікавіша, ніж попередня. Щиро зізнаюся, що читала її із завмиранням серця.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.