вівторок, 6 листопада 2018 р.

Юрій Тарабанчук «Ховайся, хто може!»



Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригоди
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре


Юрій Тарабанчук. Ховайся, хто може! – К.: Зелений пес, 2005. – 112 с.

«Ховайся, хто може!» – перша частина пригодницької трилогії, дія якої відбувається у Новому Світі чи, як називають його самі мешканці, – Землі Свободи.
Тут є пірати, індіанці, колоністи.
Можу одразу ствердити, що це перше книга такого типу, яка зустрілася мені у сучасній українській літературі для дітей. Особливо радію, що гумор у творі здоровий, а пригоди правдоподібні та неабияк захоплюють.

Замість людей у книзі змальовуються тварини: індіанці – бобри, пірати – мавпи і скунси, військові – собаки та ін.
Головних героїв двоє – юний бобер Гостре Око і розвідник загону бойових собак, ердельтер’єр Серж Люка.
Пірати напали на селища вздовж ріки, полонили багато бобрів і збираються продати їх у рабство. На волі залишилося тільки двоє мешканців різних селищ. Гостре Око дуже переживає про долю своїх одноплемінників, а особливо про свою наречену Ніжну Лілію і вождя Мудрого Воїна.
З цього починаються пригоди, події розгортаються у двох площинах: лінія полонених бобрів і лінія Гострого Ока і розвідника Сержа Люки.
Дуже важливо, що книга правдоподібна не лише на у психології персонажів, а й у їхній мові. І часом дивуєшся, що перед тобою, наприклад, бобри, а не справжні індіанці.
«– Але чув би ти, як плакав цей боягуз на ім’я Ледачий Хвалько, не гідний називатися бобром, благаючи послабити йому кайдани! – з гіркотою продовжував тим часом старий бобер. – Ось у кого занадто прудкий язик, а в грудях замість гордого серця – пучок мокрого листя!» (С.18) – так би сказав справжній абориген Нового Світу, а не лише бобер.
Читачеві встигають показати не тільки життя піратів, але й ознайомити з побутом і проблемами колоністів, в одному форті, наприклад, стається епідемія.
Книга дуже динамічна. Крок за кроком зменшується надія на допомогу у порятунку бобрів, і лише завдяки розуму і сміливості головних героїв вдається звільнити приречених на рабство.
Однак, пірати теж не однозначні і не шаблонні. В команді є свої суперечності, а конфлікту між капітаном Підступним Джо та піратом Облізлим Лисом приділено багато сцен і навіть згадується історія з минулого. Пірати живі, а не просто лиха сила, яка має бути подолана. Дуже зворушлива, наприклад, сцена, коли пірати згадують про своє безнадійно втрачене мирне минуле, крихти якого у вигляді листів від матері, зберігають і по сьогодні.
Дорослішає бобер Гостре Око, набуває нового досвіду розвідник Серж Люка, та й усі ніші персонажі здебільшого динамічні, а не статичні.
Дуже цікаве перетворення вже згаданого Ледачого Хвалька, якому довелося багато пережити у полоні. Ледачий Хвалько спочатку стає Нікчемним Гаррі, як називають його пірати, приймаючи до свого товариства, але ставлячи на найнижчий шабель у корабельній ієрархії, а згодом цей бобер здобуває ім’я Хороброго Гострозуба. Подібна складна психологія зовсім не типова для такої книги, де головний акцент справедливо зроблений на пригодах.
У творі багато різноманітних моделей поведінки: що робити, коли потрапив у біду; як залишитися цілим і неушкодженим, не втративши гідності у полоні; як поводитися, коли ворог застосовує шантаж та й в інших складних ситуаціях?.. У пригодницькому ключі читачу дається дуже багато інформації щодо цих складних моделей, і це робить книгу ще ціннішою для юної аудиторії.
Наприкінці ж – однозначний натяк, що пригоди тільки починаються.

Висновок: Давно не читала настільки якісної пригодницької книги для дітей. Хочу продовження!

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар