Ігор Бойко «Золотий меч троля»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано

Ігор Бойко. Золотий меч троля. – К.: Зелений пес, 2006. – 112 с.

Збірник «Золотий меч троля» мало чим відрізняється від попередніх, прочитаних мною. Не буду казати багато, бо в цілому про казки мураша Тивола-Сивола сказано достатньо. Наведу тільки кілька прикладів, які особливо збентежили, бо не дружать із логікою.

«Пливли вони, пливли... На третій день молодший брат каже:

– Здається мені, що цей човен чарівний.

– І мені теж так здається, – відгукнувся старший брат на п’ятий день.

Після цього брати ще два тижні пливли мовчки, бо більше говорити не було про що» (С.12).

Нащо було роботи головними героями недоумків, і як вони прожили два тижні, якщо у човні не було ні води, ні їжі?

«Гуляв, гуляв бідний Цар, поки не зустрів Дурня й Поліцейського, які теж гуляли від безділля.

– Можна, я буду гуляти з вами? – запитав Цар. – Бо мені одному і страшно, і нудно» (С.29).

Не дивно, що цей дурень і ледащо позбувся корони.

«Мені наснилося, що покликав мене в гості сам Великий імператор. Обійняв мене, обласкав і влаштував на мою честь бенкет на весь світ. І зібралося на це свято стільки царів і журналістів, що за столом виявилося мало місця. Тому спочатку бенкетували царі, потім журналісти, потім знову царі, а потім знову журналісти» (С.31).

З якого це дива до журналістів таке особливе ставлення? Чи це нереалізована мрія мураша бути журналістом? Подібний мас-медійний мотив вже зустрічався у попередніх збірниках.

Мрія ж Дурня співпадає з прагненнями сірого обивателя:

«А Дурень купив собі телевізор і мішок насіння. Сидить із ранку до вечора перед телевізором і лузає насіння. І дуже задоволений життям» (С.32).

Яка нормальна людина захоче так жити? Оце так нагорода для переможця і найхитрішого в країні.

«– Я астролог-екстрасенс! Гей, підходь, хто має сенс!» (С.42).

Так галасує чоловік, приваблюючи покупців. Та дія ж відбувається у казці, а не в сучасному світі. Згодом в іншій казці з’являється «відомий марсіянський лікар Кашпирянський» (С.106).

Пошуки красуні, яку треба привезти правителю, закінчують тим, що шах від старості здурів, а головний герой відпустив красуню додому замість того, щоб побратися з дівчиною, яка йому сподобалася.

А ось як змальовується оповідачем еталон краси:

«Багато років тому в одній країні, якої давно вже немає на глобусі, жила й царювала мудра цариця. Усе в неї було: і радники, і воїни, і слуги, і слони, і верблюди. А ще в неї було прекрасне волосся трохи незрозумілого кольору і сині, як весняне небо, очі. Правда, ліве око було трохи косе і погано закривалося.

Незважаючи на свою красу, не була та цариця зовсім щасливою, бо був у неї незвичайно довгий ніс» (С.52).

Або й лінгвістичні ігри:

«– Дикобраз, дикобраз, – дикий образ, дикий образ, – вдумливо повторював Тивол-Сивол. Було цілком очевидно, що видатному мурашеві знову схотілося порозмірковувати» (С.58).

Але той «дикий образ» виявився «Лисим Дикобразом». Є у цій казці ще й Вузьколобий Мисливець.

Проїхався Тивол-Сивол і по «соціальним проблемам», що вкрай шкідливе без подальшої розшифровки, чому такі дії погані:

«– Ходять чутки, обережно сказав Тивол-Сивол, – що дикі бджоли виміняли його на мед у солдатів. Тільки солдати дуже просили нікому про це не говорити, а то їм добряче перепаде від начальства, яке саме любить міняти порох на що-небудь приємне» (С.64).

Вже звично для Тивола-Сивола принижується інтелект:

«І ось прийшли радники, які всі були прославлені своїми чудовими науковими відкриттями. Перший радник колись виявив дивовижне природне явище: якщо у корабля зробити знизу досить велику дірку, то він швидко стане підводним човном. А другий з’ясував, що якщо два птахи летять назустріч один одному, то відстань між ними буде скорочуватися, поки ці птахи не зустрінуться. Зараз він болісно міркував: а що буде потім? Третій зумів довести, що якщо до двох яблук додати три кілометри, то буде п’ять невідомо чого. І це відкриття теж вразило все прогресивне людство. Четвертий ще не встиг нічого винайти, але він був настільки талановитий, що всі очікували від нього найнезвичайніших досягнень. Треба тільки набратися терпіння і нікуди не поспішати» (С.55).

Або інший приклад про Великого Ледаря:

«Та оскільки наш парубок був явно не здатний ні до якої творчої праці, нічого іншого не залишалося, як віддати його на поталу філософічним та іншим наукам» (С.86).

Красуня принцеса не вийшла заміж, бо любила музику. Насправді вона не вміла грати, але логіка у творі саме така, як заявлено: «плюс творчість» – «мінус заміжжя».

Збиткуються і над смертю та шляхетністю:

«– Ми маємо бути кращими й добрішими за всіх на світі, – переконано сказала сороконога істота. – Адже тепер Чорний Павук нікому не загрожує. Нехай повзе у свою печеру. А то що ми з ним будемо робити, якщо він візьме й помре на відкритому місці. Ото буде сморід!» (С.70).

Вгадуються мотиви відомих казкових творів, наприклад, у творі, де птах ночами крав плоди з саду; ворога – морське чудовисько – звуть Абрака-Дабром (хіба не можна було щось оригінальне вигадати?), монстр ще й боїться стоматологів; орел приніс шаху золоту волосину красуні з далекої країни тощо.

Іноді автор повторює сам себе. Наприклад:

«У незрозумілому царстві, у невідомому господарстві жив колись чоловік, який дуже вправно грав на флейті» (С.92).

Щось подібне ми вже читали раніше в іншій казці.

Прив’язується автор і до відомих імен. Цього разу до Моцарта, який начебто підібрав шматок чарівної кришталевої кулі і завдяки чому його музика стала безсмертною, та ін.

Чим більше читаю ці оповідки, тим більше переконуюся, що казки підмінені брехнею, а Тивол-Сивол насправді не казкар, а самозакоханий брехун. Дістався його родич цього разу навіть до Марсу, де навчає розуму нещасних марсіян.

Висновок: Розважальний збірник казок, у яких, на мій погляд, не має ні смислу, ні смаку.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.