вівторок, 23 жовтня 2018 р.

Олександр Макаров «Монети з дідусевої скриньки»


Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – науково-популярна проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження



Олександр Макаров. Монети з дідусевої скриньки. – К.: Грані-Т, 2010. – 80 с.

Книга «Монети з дідусевої скрині» має підзаголовок – науково-популярна повість.
Насправді це є особливо нічим сюжетно не об’єднаний збірник історій про різноманітні монети. Так, там наявні два наскрізних героя – дідусь на прізвисько «Криголам» та його онук Олесь, але їх запросто можна було б замінити іншими персонажами, і від того нічого у книзі не змінилося б.
У дідусевій скриньці знаходяться монети та історії про щасливий п’ятак часів цариці Катерини Другої; «брутівські» рублі, які допомагають вигравати в азартних іграх; «монети янгола» із зображеннями янголів, що берегли вояків від смерті; китайську монету з драконом, щасливу для моряків, бо дракон на Сході вважається покровителем води; дивні одеські монети, на прикладі яких оповідується про смутні часи, коли навіть деякі міста карбували свою монету чи друкували гроші; кам’яні гроші папуасів, такі важкі, що їх не зрушити з місця, і металеві монети тоеа, що є для того народу також знаками влади; срібні таляри Марії-Терези, які довгий час використовували як основний платіжний засіб у Саудівській Аравії; химерні і надзвичайно гарні монети вуду; монети-мушлі каурі; банкноти «з президентами» Сполучених Штатів Америки; «монети до Різдва» із зображенням Божої матері та Ісуса і багато інших.
Розповідаючи про монети, дідусь оповідає і про своє життя, і про історичні події в країні і світі. Інколи ж історії стосуються і легенд, як то, наприклад, Атлантиди, що може знаходитись на дні Чорного моря.
Хоча іноді не маєш довіри, що весь той величезний масив даних дідусь знає напам’ять, а не зачитує з якогось довідника чи енциклопедії.
Зустрічаються у книзі й зовсім дивні пасажі. Один з них наведу повністю:
«Отак воно, в людини прикрощі, а ні співчуття, ні розуміння. Звичайно, мама геть заклопотана меншеньким, йому і вся увага, й кашки, а у відповідь тільки лемент ночами. Після тих ночей мама ходить роздратована, тричі забирала з собою надвір і до крамниці пульт од телевізора. Сусіди, певно, дивилися на неї з подивом, коли вона намагалася зателефонувати. Татуньо теж добрий – сидить цілими годинами в туалеті, те, що він там виспівує, ще нічого, а ось те, що забирає туди ноутбука, – цілковитий одстой. Геть не думає, що дітям потім гратися на туалетному ноутбуці не зовсім приємно» (С.4).
Зрозуміло, що така ситуація цілком можлива в реальності, але вона ніяк не прикрашає книгу. І яку модель родини вона подає?
Зважаючи на «роль батька», не дивно, що його місце для хлопчика займає дідусь, і навіть себе він називає «онуком Криголама».
Окрім того, зважаючи на те, що це початок історії, більшість читачів після таких «зізнань» головного героя взагалі не захоче читати далі.
Окремо хочу відмітити ілюстрації, але аж ніяк не похвалити. Це дуже дивні «витвори мистецтва», більше схожі на не особливо вправні перемальовки з картин стилю Відродження, придатні для ілюстрування притч для дорослих. Всі ці монстроподібні чоловіки й огрядні жінки, частина з яких є майже оголеними, аж ніяк не прикрашають книгу для дітей.

Висновок: В цілому книга не погана, у ній багато корисної та цікавої інформації, але у художньому вирішенні вона дуже слабка, окрім того, як на мене, повністю зіпсована ілюстраціями.

Олена Кравець


Інші думки про книгу:
Марта Василів "Скринька для юних шукачів скарбів" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/5416/
Юлія Войтенко "Що приховує дідусева скринька?" - http://litakcent.com/2010/12/16/shho-pryhovuje-diduseva-skrynka/

3 коментарі:

  1. Автор книги з РФ? Бо якось дивно, ніби українська книга, а про українські монети нічого не розповідає.

    ВідповістиВидалити
  2. Про це треба було б запитати у видавництва. Доволі часто книги, які ніби-то українських авторів, виявляються зовсім "не нашими". Автор наче з Одеси. Він є у Вікіпедії.

    ВідповістиВидалити
  3. В цьому і трагізм, що автори з України досі пишуть не українські книжки.

    ВідповістиВидалити