Андрій Курков «Казка про пилососика Гошу»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження

Андрій Курков. Казка про пилососика Гошу. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 48 с.

На перший погляд ця казка не відрізняється від інших казок такого типу. Люди засинають – речі оживають. Але тут речі живі і вдень, хоча вночі див відбувається більше. Одним з них є чоловічок, який розсипає пил. Наївний пилососик (чомусь не пилосмок, як це було б природніше для української мови) допомагає дідусю-Пилотрусю, намагаючись так заприятелювати з ним. Дивна дружба, як на мене.

Квартира, в якій відбувається дія, – також щонайменше дивна. Наприклад, у ній є кімната з Діркою-В-Стелі, через яку видно зорі. Не дуже здорові асоціації виникають, особливо коли згадати дядечка Фрейда. Є там і ще одна кімната – капсула часу радянського зразка, де живе Телефункен.

Але, може, автор нічого такого не думав, коли ту дірку вигадував, а от дещо інше заслуговує окремої уваги.

Виявляється, що найбільший страх малолітнього пилососика Гоші – пенсія!

Батька пилососика відправляють «на заслужений відпочинок» і чомусь ставлять на балкон. Це кому така думка прийшла: техніку зберігати на балконі? Вигадка для того, щоб показати, наскільки самотнім став старий пилосос і щоб він виглядав у вікно.

Інша геніальна думка приходить в голову молодшому хазяїну – запхати пилососика у духовку, щоб зігріти його після добровільного ув’язнення у холодильнику. Спробуйте зробити щось подібне, і не нарікайте, що після того ніяка техніка більше не працюватиме. Ніхто не пояснює, що такого робити неможна, не враховуючи, що дитина бере моделі поведінки і з книжок.

Пенсія асоціюється із непотрібністю, слабкістю і закінченням життя. Гарна страшилка для дитини, правда?

Пилососик так і думає:

«Якщо господарі мене тут застукають – обов’язково виженуть чи відправлять на пенсію!» (С.27).

Ось таке покарання за дитячі витівки. Страшна річ, якщо замислитися. І навіть дискримінація по віку.

Вже згаданий мною Телефункен – радянське радійне непорозуміння.

Тут теж просковзує мотив старості, коли «розумні радіопередачі» слухають тільки старі люди.

«– Зараз немає нічого розумного, – тихо сказав Телефункен. – Розумне вранці передають, коли ніхто, крім стареньких дідусів і бабусь, радіо не слухає» (С.39).

Ще одне беззмістовне розмежування по віку.

Також часто відчувається, що книга насправді є перекладом з російської, частина виразів кальковані.

У творі є і позитивні моменти. Наприклад, історія хом’яка, якого господарі покинули самого у квартирі, і звірятко ледь не померло з голоду.

Але в цілому книга вигадана і, вважаю, дитині не корисна. Відчувається і якийсь наліт радянщини, що проявляється в образах та їхніх спрощених описах. Як то у ставленні до «іноземної техніки», ролях у родині тощо.

Висновок: Ця казка мене абсолютно не вразила. На мою думку, вона нічому не вчить дитину і є цілковитою вигадкою. А в деяких випадках навіть шкідливою, бо навчає боятися пенсії і може сприяти неповазі до старшого покоління.

Дарина Пилипенко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.