пʼятниця, 26 жовтня 2018 р.

Ігор Бойко «Як стати царем»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано


Ігор Бойко. Як стати царем. – К.: Зелений пес, 2006. – 112 с.

До збірника увійшли майже два десятки казок. Усі ці історії розповідає хлопчику мураха на ім’я Тивол-Сивол. Негарне ім’я і такі самі казочки. Їхнє поєднання у збірник фальшиве. Таких могло бути ще кілька десятків, бо розказані історії ніяк не впливають ні на дитину, ні на оповідача.

Вважається, що цей мураха знає «правдиві казки». Й ось з кількома такими «правдивими» казочками я й хочу ознайомити читачів.
Головним героєм однієї з казок стає жучок-гнойовичок.
«Та ще більше за розповіді, що звеличують душу, Син-Жучок любив гнойові кульки, які котили до нірки тато й мама. Від цих кульок так чудово пахло, ними можна було весело погратися, а найприємніше було їх їсти» (С.4).
Цікаво, чи той, хто таке вигадав, пробував на смак цей делікатес?
У тій же казці бізони бояться пінгвінів, а конфлікт вирішують прибульці циклопічного вигляду.
В іншій казці Бліді Примари разом із Броньованими Драконами також воюють із Літаючими Тарілками в районі Бермудського Трикутника.
Ось така смислова мішанина присутня ледь не у кожній другій казці.
Тут принцесам «личить» розумітися на моді, яка постановляє любити короткі зачіски, а князю довге дівоче волосся прилаштовувати на своїй голові заради привабливості. Певно, це мало бути смішно, але не смішно ні на грам.
Інша принцеса-чаклунка на слова про «сюрприз» реагує як собака Павлова... тьху, як стереотипна жінка:
«Дівчина подумала, що це шоколадка або якесь запашне мило, і охоче закрила очі. А царевич відразу напнув їй на голову дурний ковпак. Після цього вона відразу ж втратила свої чари» (С.72).
От і вір після того чоловікам!
Інша недолуга дівчина проміняла талановитого художника на Чорномирдого Кжука, який має багато ніг, може перекусити сталеві грати і є набагато завиднішим нареченим.
Тут можна зустріти героїв «Лев Толстой й Пес Худой» (С.21) – саме так і написано.
«Казка про дівчинку і море» є «авторською відповіддю» всесвітньо відомому твору «Старий і море», а згодом у збірнику з’являються нещасний кіт учений з Лукомор’я (конкурент для мурахи, над ким також треба посміятися), схрещений із Котом у чоботях, і «нова версія» «Червоної шапочки».
Так, мураха-невдаха, який всюди має псевдорозумний і псевдокрутий вигляд, учить юного читача переписувати чужі твори без будь-яких наслідків.
Казки ж про царя, якому треба казати неправду і про кита і кота, що помінялися місцями, також є переробками інших творів. Хоча запозичень багато й в інших казках.
Усе це я вже читала у книжках інших авторів або у збірниках народних казок. Навіть не хочеться писати про кожну окремо і наводити цитати, бо ледь не з кожної сторінки можна взяти два-три вислови, які аж ніяк не будуть сприйматися природно у дитячій книзі. Також у всіх творах відчувається стьобно-радянський зверхній опис дійсності.
Багато канцеляризмів на кшталт: «Гусак і Ведмежа брали дуже діяльну участь у встановленні нового суспільного ладу» (С.30).
І банального стьобу:
«І закипіла велика робота. Усе робилося по вищому розряду – цегла з Фінляндії, сантехніка з Італії, майстри з Югославії й таке інше» (С.78).
Наявні і політичні мотиви із згадками про Державну Раду, голосуванням за демократів; сам мураха цитує відомий вислів Фонтенеля про політику, яка «однаково зацікавиться тобою» (С.21); «марнославного» Шакала, який «із надзвичайним ентузіазмом став агітувати широкі маси ... Оберіть мене царем звірів і тоді в нас відразу запанують Достаток, Демократія й Справедливість!» (С.22) тощо.
Мураха-оповідач постійно насміхається, точніше стебеться, над самою казкою, користується псевдонауковою термінологією і філософствує там, де це не має смислу. Це мало б виглядати як гумор, але не вдалося, що бажалося. Зрозуміло, що ніякої користі від такого стьобу над казками немає, а шкоди для дитячої уяви може бути багато.

Висновок: Посередня і не цікава книга, де більшість казок є переспівами або переробками існуючих творів. Казки у цьому збірнику, на мою думку, психічно не здорові і можуть шкодити розвитку дитині.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар