понеділок, 6 квітня 2020 р.

Марина Чайка «Привид старої башти»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре


Марина Чайка. Привид старої башти. – Х. : Ранок, 2017. – 80 с.

Ух, який рудий котисько! Так і хочеться його обійняти міцно-міцно! Рудий нахаба, але ж такий милий. Звуть цього котиська Хомутом, і він незвичайний кіт, наприклад, дружить із Місяцем. Ще його друзі – корова Моня і свиня Хрюня, які обоє живуть у хліві, бо свинка змалечку відбирала у всіх їжу. У Хрюні є дар – у неї нестерпно чухається рийка, коли хтось поряд бреше. І ще у дворі є пес Хасер, якого він задобрює кісточками, а іноді дражнить, відсуваючи миску з водою чи махаючи у пса перед носом своїм пухнастим хвостом.

Найулюбленіше ж місце на землі для Хомута – комора з ковбасами та окостами. Це й не дивно, бо він кіт. Й ще він полюбляє сидіти на дереві місячними ночами.
Саме у таємничій башті завівся привид. До походу у башту Хомут готується як лицар до останнього бою з драконом. Та в башті на нього чекає несподіванка.
Безумовний плюс, який я поставила цій книжці за сюжет, коли Хомут знаходить пораненого непритомного дворового кота Кекса. Чужий є конкурентом, але Хомут про те не думає й одразу кидається допомагати пораненому. Він відгодовує Кекса окостом, сметаною і молочком, лікує його рану і розповідає про свій двір та всіх, хто на ньому живе.
Поки Хомут доглядав пораненого, всі його друзі переполошилися, вважаючи, що з Хомутом щось трапилось. Щоправда, дивно: як же міг пес проґавити кота, коли той багато разів бігав за їжею для сірого брата?
А що Кекс? Звісно, одужав.
За характером Кекс мені ближче. Він сміливий, витривалий і не боїться вийти на герць із підступними щурами, від яких й отримав свою важку рану. Це цілісний, дорослий образ.
Хомут поводиться як дитина: чекає зиму, ловить ротом сніжинки і лякається вітру і тіней у старій башті. Він любить прибріхувати, хизуватися, а ще переповідає казки, більшість з яких подарував йому Місяць.
Ці казки часто сприймаються як вставні фрагменти зі своїми сюжетами. Наприклад, казка про двох сестер – Правду і Брехню, які ходять по світу разом. Тільки Брехня рядиться у гарні шати, а Правда носить простеньку поношену сукню. І в них у кожної є своя "правда".
"– Я завжди права, тому що я – істина. Не можна жити в обмані, – стверджувала Правда.
– Ні, я завжди права, тому що я даю можливість пожити в тому світі, у якому хочеться, – не погоджувалася Брехня" (С.46).
Дві сестри постійно сперечаються між собою, але висновок Місяця вельми однозначний, що дуже змінює світогляд рудого котиська:
"– Брехня не врятує, правда не погубить. Жити потрібно по совісті, друже" (С.49).
Переживає Хомут і "зраду", коли вважає, що Кекс його покинув, відплативши за турботу чорною невдячністю. Місяць постійно навчає і скеровує думки малого кота, ненав’язливо виховує його завдяки казкам і дарує пророчі сни.
А наприкінці Хомут дорослішає і починає власну мандрівку. Він виходить у світ за межі свого двору, і це гарний досвід для дитини, а ще цікаво дізнатися, що ж буде далі і які пригоди чекають на рудого котиська у його першій великій мандрівці.
Кекс теж знайшов себе за допомогою Місяця, бо той подарував коту телескоп, щоб збулася його мрія стати звіздарем. Це, звісно, добре, коли є такі помічники, але в реальному житті, на жаль, часто буває зовсім інакше. І треба навчитися відстоювати і розуміти себе, а не чекати на сторонню допомогу.
От лишень ім’я головного героя аж ніяк не асоціювалося у мене з рудим красунчиком з обкладинки. Казка про жабенятко на ім’я Кварки – цікава, але про жабу, яка літала за допомогою птахів (у цьому випадку згодився горобець), ми вже читали раніше.
І часом у творі зустрічаються такі фразочки як для книги для маленьких дітей, що можна язик зламати:
"– Кажуть, молоко нині подорожчало, – звернувся кіт до Моні.
Вартість молока Моню не цікавила взагалі. Її справа – забезпечити високоякісним продуктом, а куди і за якою ціною дівалися надлишки, вона знати не хотіла. Вважала, що кожен має займатися своєю справою. Свою справу Моня робила добре, усе інше – як собаці п’ята нога.
Вона хотіла подробиць про привид, хотіла дискусій та гарячих суперечок" (С.24).
Та й взагалі, навіщо всі ці "високоякісні продукти" і "дискусії" малій дитині?
І, може, хтось пояснить, чому по всьому тексту слово "привид" не відмінюється? І якщо з цим словом є якась проблема, чому не замінити його на "примару"? Сенс той самий, а клопоту менше.

Висновок: Хоча казочки у цьому збірнику простенькі, але вони добрі і можуть сподобатися дитині, якщо не зважати на деякі дрібні зауваження до тексту.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар