понеділок, 20 квітня 2020 р.

Олег Чаклун «Піраміда Синтії»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – фантастична казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження


Олег Чаклун. Піраміда Синтії. – К. : Фонтан казок, 2017. – 60 с.

Моя супутникова тарілка приймає понад десять каналів із дитячими мультфільмами. Більшість того, що пропонують дивитися дітям, – безкінечні серіали. Вони шаблонні і часто дублюють один одного, повторюються ситуації, типажі, сюжети.
Комусь подобається, але, як на мене, краще подивитися одну гарну повнометражку, ніж десяток таких серіалів.

Однією з найпринциповіших відмінностей між такою повнометражкою і серіалом є те, що у неякісному контенті не потрібно нічого пояснювати. Є так, як є. А герої і героїні, щоб із ними не відбувалося, не змінюються і на порошинку, вони круті апріорі.
Ця проста відмінність майже завжди дає можливість одразу зрозуміти, що перед тобою – будь то фільм, мультфільм чи книга.
Так ось, "Піраміда Синтії". Як на мене, вибачайте, але це не книга, а серія такого серіалу. І продовжувати таку серію можна без кінця. І малюнки мультиплікатора у цій книзі тільки грають на це.
Синтія – дуже розумна принцеса, а її батько Геніальний Король, який відзначився багатьма науковими відкриттями. Живуть вони у дуже крутому замку, схожому чи то на космічний корабель, чи то на якийсь хитрий пристрій.
Та й сама дівчинка дуже крута. Синтія завиграшки збирає, розбирає, програмує і перепрограмує роботів. Двоє з них, Тік і Так, – її кумедні друзі. А ще вона постійно щось конструює.
Виглядає Синтія як хлопчисько, відповідно вдягається і лазить по деревах:
"Якби її хто зустрів зараз у парку, то нізащо не сказав би, що вона – принцеса! Доволі висока, худенька, в завеликому комбінезоні й кепці, яка здавалася більшою від голови і ховала все волосся, лише тоненькі косички задерикувато визирали на потилиці. Голі від плечей руки в синцях і подряпинах, обличчя замурзане, та й загалом вона скидалася радше на якогось юного хулігана з передмістя. Та попри все це її очі світились яскравими вогниками і в них читався гострий, допитливий розум" (С.6).
Такий образ також на сьогодні є мультиплікаційним серіальним трендом на противагу "рожевим фєєчкам", але так само стереотипним. Хоча, на перший погляд, нібито маємо антистереотипну героїню – розумну і допитливу, а не принцесу-білявку.
Супроводжує неповнолітню героїню також дуже крутий Дворецький, який охороняє дитину від небезпек, бо вона постійно у щось влазить. Достеменно так і не зрозуміло, чи він людина, чи таки один із варіантів комп’ютерних організмів. Я схилюся до останньої версії. Ще його функція – нагадувати вередливій принцесі про дім і батька. Щоправда, де поділася мама принцеси, я так і не збагнула, але для серіалів подібні дрібниці несуттєві.
Тобто, маємо типовий набір "один головний плюс три другорядних", жоден з яких не розвивається.
У цій серії Синтія допомагає їхнім "світло-синім" сусідам-карликам з літаючого острова, які втратили контроль над своїми кам’яними гігантами і були змушені їх приспати, після чого на острові почався занепад.
Ця цивілізація дуже потужна, їхні технології суперпередові, навіть їхні комп’ютери – світлові, а це найбільша круть з усіх відомих. Але без Синтії аж ніяк не розберуться і скніють у своїх проблемах.
Принцеса легко долає всі перешкоди, їй постійно щастить, і навіть коли вона іде навмання, їй усе вдається, тому в її успіху не сумніваєшся ні секунди. І це явно не чеснота сюжету.
А найбільше, що дивувало особисто мене, – це те, що у головної героїні немає друзів-людей. Або хоча б не людей, але тих, кого б можна було ідентифікувати з дітьми. Тому часом здається, що ця принцеска живе у світі власних фантазій, і її стає шкода. Та це я вже шукаю глибину у цьому творі, чого тут і близько немає.

Висновок: Це книжка-серіал, завдяки якій можна розважитися, та навряд чомусь навчитися. А для твору для дітей лише розважати – це безнадійно мало.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:
Олеся Кізима "«Піраміда Синтії», або вічне сяйво чистого розуму" - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/01/12/073715.h

Немає коментарів:

Дописати коментар