Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна «Балакуче яблуко»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано

Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна. Балакуче яблуко. – Х. : Фоліо, 2016. – 24 с.

Чи то пригоди, чи то поневіряння Гоплі і Піплі тривають.

Хоча Піпля – не великий вчений, та йому на голову (ну, майже на голову) падає велике червоне яблуко. Виявляється, що яблуко балакуче. Але секрет розкривається просто: там сидить черв’як, який має встигнути з’їсти яблуко, поки його не з’їли чеберяйчки.

Згодом виявляється, що Піпля зайнятий важливою роботою – "вилежує яблуко" (за аналогією – "висиджувати" яйця).

І де тут мораль?

Друга історія у книзі – "Ая в ліжечку Піплі". Щиро кажучи, це взагалі якийсь сюрр.

Весь сюжет цієї казки крутиться навколо того, що не дуже розумний Піпля неправильно написав у своїй записці про те, де і що поклав, інформацію щодо себе. Так у записці з’явилася таємнича "Ая", яка чомусь лежить у ліжку Піплі.

Якби це була не дитяча книжка, можна було б пожартувати про певні не дуже пристойні алюзії на тему ліжка, але не буду, хоча такі думки виникли не тільки у мене.

Третя історія "Піпля ласує морозивом" взагалі напрочуд банальна. Піпля вважає, що сніг – це морозиво, і їсть його. З усіма подальшими наслідками.

Після стількох історій про недолугого Піплю, якого чи то зрозуміти, чи то пожалити треба, я хоча б одну історію прочитала суто про Гоплю. Але не судилося у цій книзі.

У всіх історіях цього збірника багато беззмістовних діалогів, які нічому не можуть навчити дитину.

Наприклад уже на першій сторінці:

"– Ку-ку, ку-ку! – долинав з лісу голос зозулі.

– Хто це кукає? – спитав спросоння Гопля.

– Ніхто не кукає, – пробурмотів Піпля. – Це тобі сниться. Спи!

– Гм... Невже й ти мені снишся?

– Еге ж. Я тобі, а ти мені.

– Виходить, ми розмовляємо крізь сон?

– Виходить так" (С.3).

Далі цей діалог триває ще довго, тільки ніякої реальної інформації у ньому немає, як й емоційної цінності.

Суцільні вигадки, умовності і порожні слова, з якими граються як самі герої, так й оповідач, на мою думку, роблять цю книгу мало цікавою читачам будь-якого віку.

Висновок: Так вже склалося, що до моїх рук ця серія потрапила майже повністю і я до останнього сподівалася, що знайду у ній хоч щось більш-менш цікаве. Але єдиний висновок, який наразі я можу зробити щодо "чеберяйчків" – іноді краще не читати, а витратити час на щось більш цікаве і корисне.

Олена Кравець

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.