пʼятниця, 17 квітня 2020 р.

Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна «Балакуче яблуко»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано



Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна. Балакуче яблуко. – Х. : Фоліо, 2016. – 24 с.

Чи то пригоди, чи то поневіряння Гоплі і Піплі тривають.
Хоча Піпля – не великий вчений, та йому на голову (ну, майже на голову) падає велике червоне яблуко. Виявляється, що яблуко балакуче. Але секрет розкривається просто: там сидить черв’як, який має встигнути з’їсти яблуко, поки його не з’їли чеберяйчки.

Згодом виявляється, що Піпля зайнятий важливою роботою – "вилежує яблуко" (за аналогією – "висиджувати" яйця).
І де тут мораль?
Друга історія у книзі – "Ая в ліжечку Піплі". Щиро кажучи, це взагалі якийсь сюрр.
Весь сюжет цієї казки крутиться навколо того, що не дуже розумний Піпля неправильно написав у своїй записці про те, де і що поклав, інформацію щодо себе. Так у записці з’явилася таємнича "Ая", яка чомусь лежить у ліжку Піплі.
Якби це була не дитяча книжка, можна було б пожартувати про певні не дуже пристойні алюзії на тему ліжка, але не буду, хоча такі думки виникли не тільки у мене.
Третя історія "Піпля ласує морозивом" взагалі напрочуд банальна. Піпля вважає, що сніг – це морозиво, і їсть його. З усіма подальшими наслідками.
Після стількох історій про недолугого Піплю, якого чи то зрозуміти, чи то пожалити треба, я хоча б одну історію прочитала суто про Гоплю. Але не судилося у цій книзі.
У всіх історіях цього збірника багато беззмістовних діалогів, які нічому не можуть навчити дитину.
Наприклад уже на першій сторінці:
"– Ку-ку, ку-ку! – долинав з лісу голос зозулі.
– Хто це кукає? – спитав спросоння Гопля.
– Ніхто не кукає, – пробурмотів Піпля. – Це тобі сниться. Спи!
– Гм... Невже й ти мені снишся?
– Еге ж. Я тобі, а ти мені.
– Виходить, ми розмовляємо крізь сон?
– Виходить так" (С.3).
Далі цей діалог триває ще довго, тільки ніякої реальної інформації у ньому немає, як й емоційної цінності.
Суцільні вигадки, умовності і порожні слова, з якими граються як самі герої, так й оповідач, на мою думку, роблять цю книгу мало цікавою читачам будь-якого віку.

Висновок: Так вже склалося, що до моїх рук ця серія потрапила майже повністю і я до останнього сподівалася, що знайду у ній хоч щось більш-менш цікаве. Але єдиний висновок, який наразі я можу зробити щодо "чеберяйчків" – іноді краще не читати, а витратити час на щось більш цікаве і корисне.

Олена Кравець

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

Немає коментарів:

Дописати коментар