Лариса Ніцой «Незламні мураші»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – патріотична казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Лариса Ніцой. Незламні мураші. – К. : Самміт-книга, 2017. – 48 с.

Традиція змалювання актуальних тем засобами дитячої казки має багатолітню історію. Саме завдяки казковим метафорам автор може більш яскраво передати свої думки і висловити переконання. Особливо така форма важлива для патріотичного виховання, коли ненав’язливо дитина дізнається про національно-визвольну боротьбу, знайомиться з менталітетом, відкриває в собі національний код. Усе це можливо завдяки співпереживанню, емоціям, які читач відчуває до героїв, що долають непрості ситуації і здобувають заслужені перемоги.

З перших сторінок твору бачимо: мова піде про мурах, дуже схожих на українців. Мурахи добрі, працьовиті, вони живуть у мирі, шанують свою рідну землю і люблять увесь світ.

Головний герой – Мураш, сміливий, добрий, вродливий, сильний. Саме він розповідає авторові свою історію. Його почесний обов’язок – щоранку піднімати прапор на найвищій вежі, щоб його бачили і сонце, і небо, і всі мурахи. І рефреном через увесь текст іде «Ми є! Ми всіх любимо!».

Подібне шанобливе ставлення до національної символіки зворушує до глибини душі, бо лише за буремних часів людина починає по-справжньому відчувати, чим насправді є національні символи і наскільки вони важливі.

Піднімати прапор на світанні – це символічний ритуал, завдяки якому підкреслюється шанування держави і державності. Щиро кажучи, нам у нашій реальності у цих мурах варто багато чому повчитися.

Такою честю вшановуються тільки найкращі, то Мурашеві є чим хвалитися, хоча бути хвалькуватим теж недобре. І головному герою доведеться подолати цю свою ваду.

Як побачимо далі, Мураш – іще той козак, який не здається ворогам і може повести за собою. Чого вартий лише малюнок, де Мураш б’є у бойові козацькі литаври! А ще він закоханий у вродливу, сміливу і розумну Мурасю, яка, як і більшість мурах, може брати відповідальність за свої вчинки і діяти швидко та рішуче, коли це потрібно. Разом вони утворюють дуже гармонійну пару. І саме це почуття наповнює його силою, щоправда, через страждання, коли Мураш думає, що його кохана загинула.

Та одної лихої ночі на мирний мурашник нападають підступні сусіди-мурахи, чужі за своїм світоглядом, не щирі, ліниві і злі, а у казці ще й зовні зовсім інші. Не даремно старші мурахи оповідали, як у минулому мурашині леви нападали на їхній мурашник, а молодь дивувалася: «Навіщо робити зброю і вчитися битися? Ми ж мирний народ!» Мурашиних левів навіть називають «братнім народом», бо вони теж мурахи.

Нічого не нагадує, правда? І ця гірка паралель актуальна для всіх народів, які мають родючу землю або живуть у добробуті, що і викликає найгірше з почуттів – заздрість, яка завжди призводить до жахливих вчинків як по відношенню до однієї особи, так і стосовно цілого народу.

Багато мурах гинуть і підступному нападі мурашиних левів, мурашник зруйновано, всі оселі підступно спалені. Прапор, як символ, роздертий на шматки, а вежа знищена.

Опис нічного нападу і подальшої боротьби настільки яскравий, що стає страшно. Проте авторці вдалося втриматися на межі реалістичної деталізації, щоб діти сприймали текст через призму казки, а ось дорослі підсвідомо проводили паралелі з нашою реальністю. І це теж добре, бо подібний психологічний прийом може для дорослих спрацювати як казкотерапія.

Мурашиній громаді вдається швидко згуртуватися, перемогти загарбників і вигнати їх зі своєї землі. Книга написана так, що в ній прочитується наша сучасність із багатьма подробицями, там згадуються і волонтери, і медики, і преса... Страх полону, загублені діти, згарища замість осель, героїчний порятунок поранених, вічна пам’ять про загиблих... Все це тяжко, але має бути пережитим, щоб людина навчилася боротися з лихом у своєму житті.

Світоглядні моделі, закодовані у тексті, – позачасові, що робить твір актуальним для будь-якої країни і часу.

«Що тут роблять мурашині леви? Чому вони порпаються на наших обійстях? Вони жили по сусідству, бували в мурашнику в гостях, але ж не хазяйнували! Їх недолюблював старенький Мурань, завжди казав їм щось ущипливе, а ті сміялися у відповідь, запевняли, що вони наші брати. Що вони тут роблять?! Чому вони, як злодюги, гребуться на згарищах, крадуть чуже і веселяться! Найгірше те, що вони сміялися, їм було радісно, хоча навколо суцільне жахіття. Куди поділися всі мурашки? Хто зруйнував мурашник? «Я сплю, я сплю», – переконував себе Мураш, розуміючи, що це зовсім не сон. І тут його обпік здогад. Він згадав слова старенького Мураня: «Коли я був молодий, напали на нас вороги, мурашині леви. Вони жили по сусідству, завжди заздрили нашому народові, а тоді взяли і напали на нас!» (С.18).

І не менш яскраво через образи і символи показано, як прокидається національна пам’ять, яка гуртує і спонукає до дій:

«Бойовий, гучний, розлогий голос тулумбасів, ніби сотні барабанів, линув і линув, піднімаючи мурашиний народ. Цей голос закликав усіх, хто вцілів, не здаватися, не миритися, захищатися.

На звук литавр стали сходитися мураші. Давно вже не чули старенькі мурахи цього бойового заклику, ніколи не чули його молоді мурашки, але всі, старі і малі, як один, розуміли його. Ніби в кожному пробудився якийсь древній код, озвався глибинний, усім зрозумілий поклик. Сходилися старі й молоді, навіть малеча, і та прибігла, наміряючись допомогти дорослим у серйозній справі» (С.24).

У книзі дуже образна, соковита українська мова. Завдяки деталям і смисловим півтонам цікаво читати навіть описи. Можна сказати, що мова твору образно-пісенна, хоча і не схожа на класичний вірш. Це сучасна кінематографічна проза, а світ постає як жива істота, яка відгукується на почуття героїв твору.

Ось один з прикладів: «Я дуже люблю світанок, коли на обрії тільки-тільки з’являється сонечко, але навколо ще все спить. Мені подобається ця коротка мить, коли ніч уже минула, а день ще не настав. У долині стелеться туманчик. Дрімає вітерець. Ще жодна пташка не стрепенеться. Не ворухнеться жодна стеблинка й комашинка. Усі додивляються свої ранкові сни. У такій свіжій тиші люблю спостерігати, як рожевіє край неба і сонечко росте-росте. Такої миті я дістаюся на найвищу мурашину вежу і піднімаю в небо наш стяг. У високості він рвучко розправляється й тріпотить на тлі блакитного небокраю. Наш прапор теж блакитний, як небо, і золотий, мов сонце. Можливо, саме від цього лопотіння прокидається мурашиний народ, а може, – від сонячних променів, що вже зазирають у кожну домівку. Ще трохи – і розпочнеться наш день. Ще мить – і в мурашнику завирує життя...» (С.4).

Твір надзвичайно гарно ілюстрований. Малюнки складні, реалістичні, дуже цікаві з точки зору колористики і символіки. Кожний із них можна роздивлятися дуже довго, відшукуючи нові деталі і закодовані символи. Ілюстрації у творі – це окрема історія, яку художник розповів засобами візуального мистецтва. Тому малюнки теж неабияк запам’ятовуються.

Хоча книга насамперед адресована юній аудиторії, у ній багато світоглядної філософії, а деякі фрази з неї можуть стати афоризмами і для дорослих. Наприклад: «Сильні – це не ті, хто нападає, а той, хто вміє дати відсіч!» (С.9).

Або «Ми знаємо тут кожен пагорб, кожну стеблину. Ще жоден ворог не здолав народу на його ж землі. А ми на рідній землі і нікому її не віддамо! За нами правда, той і перемога буде за нами!» (С.27).

І ще глибша мудрість, коли лихо не раз завітало у чиєсь життя:

«Поглянув старесенький Мурань на кургани:

– Ліпше я вам коників змайструю! А в пістолети пізніше пограєтеся. Дай боже, щоб зброя вам ніколи не знадобилася! В житті головне сильний дух і любов до отчої землі!» (С.44).

Єдине, що трохи мене засмутило: текст настільки насичений подіями, що міг би легко перетворитися у великий роман для дітей, або й в анімаційний серіал. Можливо, все це попереду... Але спочатку маємо перемогти загарбників у нашому реальному світі, щоб наші жовто-блакитні прапори знову вільно майоріли на вітрі в усіх куточках нашої країни. Слава Україні і нашим героям-захисникам!

Висновок: Рекомендую цей твір не лише дітям, але і дорослим читачам будь-якого віку.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.