Оксана Радушинська «Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригодницьке фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

 

Оксана Радушинська. Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2013. – 180 с.

  

Навколо нас живуть чарівні істоти, але для того, щоб це помітити, треба бути особливим. Ось такими незвичайними дітьми і є близнюки Соломія та Нестор. Ці дітки постійно втрапляють у якісь пригоди, вони сміливі і не дадуть образити когось, навіть коли для того доведеться вв’язатися у бійку з п’ятикласниками.

Цього разу приводом для сутички стали кошенята, над якими знущалися старші діти, ще й кепкували з Соломії. І хто б не заступився за нещасних кошенят?

А до того... До того діти боронили ображеного дворового пса Горіха, гралися у футбол і розбили вікно, а перед канікулами примудрилися скупати в багнюці дівчинку з їхнього двору. На неслухів ображаються сусіди, скаржаться вчителі... Одним словом, життя у близнюків дуже насичене, і саме з ними нам пропонують зазирнути у чарівний світ, який є невід’ємною частиною нашого.

Якщо такі провідники вам подобаються, то не треба зволікати: гайда у дорогу. Бо за всі ці вчинки (кожен з яких, звісно, можна пояснити!) близнюків карають не забороною грати на комп’ютері або відмовою у солодощах, як вони припустили, а «засланням» до бабусі і дідуся в село.

І ніхто ж не припускає, що в їхньому віці батько був іще тим неслухом. Але про те дітям оповідати зась, і не обмовляйтесь, а дід і бабусі не такі й прості люди, як здаються.

Хоча... Кожна таємниця є таємницею тільки до певного часу. І вже скоро близнюки дізнаються, як їхній батько по всіх усюдах шукав скарби. Хто ж не захоче повторити цього літа батьківські подвиги і таки відшукати сховок із цінностями? Тим паче, що скарби таки можуть існувати. Неподалік залишилися руїни панського палацу, на який напали розбійники, і, за легендою, господар так і не відкрив їм, де сховав свої багатства, на подив дітей, обрав смерть.

У селі Нестор і Соломія одразу знайомляться з місцевими дітлахами – Петриком, Юрком і Ганнусею, і разом створюють ще ту команду шукачів пригод. І міські діти нічим не поступаються сільським, чи навпаки. Якщо діти активні, сміливі і розумні, не має значення, де вони живуть. Але, як виявилося, дружити можна не лише з людьми...

Спочатку ніщо не віщує небезпеки, і перша пригода цілком реалістична, та від того не менш цікава – це вранішня риболовля. І хто на такій не був, навіть уявити не може, наскільки це неймовірно – ловити рибу на світанні. Хоча і до панського обійстя треба завітати, якщо не за скарбами, то аби довести свою сміливість.

Але пригоди тільки починаються, і вже вночі близнюки знайомляться з істотою, яку раніше шанували в кожній господі. У цій книзі Домовик має своє помешкання в хаті, до якого можна потрапити через шафу, і просто обожнює ласувати цукерками.

Водночас Домовик напрочуд прогресивна чарівна істота. Від нього часом можна і таке почути:

«– Я, звичайно, можу відкрити їх [двері] і ввійти всередину, – замислено промовив Домовик. – Але подібна поведінка суперечить нашій домовиковій етиці.

– Хіба є така етика? – не повірив хлопчик.

– Звичайно, є! – гордовито відказав той. – Теперішній світ – не завада усталеним багатовіковим нормам толерантної домовикової поведінки» (С.54).

Є у творі ще потерчата, русалки, нявки, нереїди, водяники, вояки-ропухи у людський зріст, брат Хатнього Господаря – Дворовик, Водяний Цар, дивний Пацючий Повелитель, мудрий Старий Ворон і ще багато інших.

Кожен зі своїм характером, думками і вчинками. У кожного є свій інтерес.

І найбільше продумує свої дії злий чаклун Старий Крачун, лютий і підступний, дуже сильний чорний чаклун Середземномор’я.

А якщо ви не вірите у злих чаклунів, посилаючись на те, що на дворі нове століття, а навколо купа електроніки, то робите ту саму помилку, що й Нестор.

«– Звідки він узявся? – отетерів хлопчина. – Надворі двадцять перше століття: комп’ютери, Інтернет, мобільні телефони і все таке інше... А ви говорите про якогось чаклуна.

– Ну то й що? – вступилася Соломія. – Хіба Інтернет та комп’ютери стоять на завади ліходям-чаклунам?» (С.19).

І важко не погодитися з логікою дівчинки, бо прогрес не рятує людство від лихої магії, бо це не магія лиха, а люди, які нею користуються.

Виявляється, що про людей, схожих, мов дві краплі води, йдеться у старовинному пророцтві. Про те відомо домовику, але знає про пророцтво і старий Крачун, бо його воно щонайперше стосується. Тільки чи дістане снаги їм боротися з цим підступним злом? Наскільки жорстокий Крачун, стає зрозуміло від самого початку, і чуже життя для нього нічого не вартує. І ще він дуже любить гратися з іншими, даючи їм примарний шанс на порятунок...

От тільки зло йде від самих людей. Якби люди не сварилися в хаті, домовики не чинили б безлад, так караючи своїх господарів. І якби люди не були такими бездумно жорстокими, не збирав би Крачун речі, «котрі стали причиною десятків, сотень смертей» (С.61). Хіба таких скарбів прагне дитяче серце?..

Близнюки дуже різні за вдачею, і коли Соломія надзвичайно близька до природи, то Нестор аж надто захопився комп’ютерними стрілялками і занадто часто прагне доводити свою правоту. Але ані скептицизм брата, ані чуйність сестри не дають гарантії, що їм не загрожуватиме небезпека. У кожного з них є свої, особливі, випробування, кожен припускається помилок, які треба обов’язково виправити. Ніхто з їхніх недоброзичливців і не зважить на їхній юний вік. Якщо наважився стати частиною такої історії, то даремно скаржитися, і за всі свої вчинки треба бути відповідальним, бо знайдуться ті, хто спитають за зроблене.

Події одразу починають розгортатися з шаленою швидкістю. Нестор і Соломія мандрують лісами і болотами, під водою і під землею. Їм вдається політати у кареті, запряженій метеликами-одноденками, яких тримає сонячна волосінь, та навіть помандрувати у минуле на триста років назад! І, звісно, вони неодноразово ризикують своїми життями, свободою і майбутнім.

Як не схожі на мультяшних персонажів чаклун Крачун та Водяний Цар, так само не кіношні пірати і работоргівці. І невже може бути доброю людиною той, хто так розмовляє з дітьми:

«– То ви також пірат? – Ганнусине запитання прозвучало наївно та смішно. Звісно, пірат! Хто ж іще може гасати морем без прапора на кораблі з гарматами та озброєною до зубів командою і спокійнісінько купувати-продавати людей, ще й погрожувати спалити свого ворога? Тільки пірат!

– А на кого я по-твоєму схожий? – примружився капітан Кіріакос.

– Ну... не знаю. Може, на моряка... – розгубилася дівчина. – Справжнього моряка, не пірата, – уточнила вона.

– Пірати також є справжніми моряками, – пояснив капітан. – Але годі балачок! Хто ви і за чиєю намовою сказали Арбалету, що саме я підіслав вас на його корабель? Попереджаю: брехні я не терпітиму і не панькатимусь з вами – щогли високі, а море за кормою – не мілке... Зрозуміли мене?» (С.123).

І це не єдина погроза від цього капітана на адресу дітей.

В усі часи люди, наділені владою, не є цілковитим уособленням добра, і це теж надає твору реалістичності.

Та хіба було б таким цікавим літо, проведене за комп’ютером? Ніколи в житті!

У творі напрочуд гарна мова й описи, які справді бачиш та відчуваєш:

«Сільська дорога швидко переросла у вузьку зарошену стежку в берегах. Висока трава схилялася під густим намистом роси, а важкий сивуватий туман колошкався попід ногами, згризав, наче корова, траву та якоюсь невидимою драбиною піднімався аж до неба.

Діти трохи боязко озиралися навкруг, намагаючись зрозуміти, куди ж вони прямують? Але за щільною стіною туману проглядався лише зелений очерет, в якому тріскотіли коники-стрибунці і час від часу квакали жаби» (С.21).

І таких захоплюючих, яскравих описів, які розвивають фантазію, у книзі дуже багато.

Язичницький світ потойбічних істот пронизаний християнськими мотивами. Зібрані бабусею Тонею цілющі трави святять у церкві. Бабуся і розповідає дівчинці, що до церков дерева, річки, сонце та все живе наділяли божественною силою і тому молилися природі.

Або, наприклад, щоб порятувати русалку від її долі, треба її охрестити. Хоча це спрацює лише тоді, коли русалка стала такою нещодавно. Надалі треба шукати зовсім інший спосіб, який має прадавнє походження.

Ви ніколи не замислювалися, чим була для наших пращурів, наприклад, піч? По-суті, це місце, де мешкає вогонь, де завжди підтримується життя, де воно оновлюється, це серце оселі. Саме тому в багатьох казках піч – річ магічна, наділена особливими властивостями. Але і самої печі мало для того, щоб досягти бажаного.

Чим серйозніші зміни мають відбутися, тим більше нюансів треба врахувати. Це споконвічний закон чарівництва, який діє як для світлої, так і для темної магії. Тому і для доброго дійства треба виконати багато умов, і в самого Крачуна є лише один шанс отримати бажану владу над усім світом і чарівних істот, і людей.

За його волею сіра хвиля ненажерливих пацюків повінню змете все, що опиниться перед ним. І люди теж не виживуть у тій навалі. А коли живе зникне, світ заллє мертвим бетоном та асфальтом, на якому у чаклунському видінні місто «вбивалось у землю здоровенними залізними стовпами і піднімалося вгору ресторанами та казино, барами та аукціонами... І посеред всього цього бетонно-неживого царства на золотому троні розсівся чоловік у плащ-палатці. Він вже віддає накази. Він вирішує: кого вбити, а кого – відіслати у рабство, кого озолотити, а з кого – здерти останню одежину! Він владарює цілим світом!» (С.65).

Так буде, якщо не завадити підступним задумам. А починається така влада з нерозуміння важливості живого і прагнення розваг.

Зрозуміло, що знайдуться ті, хто стане у чаклуна на дорозі. А от чи вистоять вони у цій боротьбі, чи зможуть досягти успіху, об’єднавшись, від багато чого залежить.

Ця книга багато чому вчить: бути вірним, сміливим, добрим, щедрим, відповідальним. Вона навчає шанувати природу, пам’ятати про своє минуле, боротися, прощати і навіть жертвувати собою заради інших. У яку б халепу ти не потрапив, не зневірюйся, бо якщо ти щирий з іншими, друзі знайдуть можливість тобі допомогти.

І ніякі цукерки не йдуть у порівняння зі щойно зібраними суницями! Оце і є смак справжнього, вільного життя, навіть якщо над цілим світом нависла смертельна загроза. Бо інакше навіщо рятувати світ, як не для радості і щастя?..

Я отримала велике задоволення від читання цієї книги, переживаючи пригоди близнюків та їхніх, таких різних, нових друзів. А ще книга настільки кінематографічна, що часто мені здавалося, що я дивлюся захопливий пригодницький фільм.

Висновок: Вся ця історія просякнута магією, вона добра і цікава, тому може сподобатися багатьом читачам молодшого і середнього шкільного віку.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.