Оксана Радушинська «Павучок без імені»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Оксана Радушинська. Павучок без імені. – Х. : Талант, 2016. – 64 с.

Поряд із нами живуть ті, хто не хоче або не може бути такими, як усі. І справді, було б нецікаво у світі, якби всі були однакові. Та як живеться тим, хто справді думає не так, як інші, і не може переробити себе під усталені норми. І чи потрібно це робити?

Розумні дорослі дадуть відповідь, що ні за яких обставин непотрібно. Але як навчити суспільство приймати інших? Це не менш складана проблема, ніж самоусвідомлення людини, яка є не схожою на більшість.

Наш герой народився в родині павуків дванадцятим. Павуки не вельми фантазують. називаючи своїх дітей – Перший, Другий, Третій... Але саме на дванадцятій дитині стався збій, і малий павучок відмовився від такого порядкового імені. Він особистість, хоча ще дуже маленький.

Від особистості очікуєш вчинків, не звичних для того товариства, де вона живе. Родині від молодшого сина багато клопотів: то він на вікно залізе, бажаючи втекти на вулицю; то нитки сплутає; а якось Павучок зустрів тендітного метелика з яскраво-гарячими крилами.

«Маленький Павучок страшенно хотів про все дізнатися! Але старші Павучки кепкували з його цікавості, а мама й тато були завжди такі заклопотані, що не мали часу відповісти на запитання наймолодшого й найдопитливішого сина» (С.25).

Ось через таку заклопотаність старших дитина може втратити емоційний зв’язок із родиною. І тому не дивно, що головний герой шукає реалізацію себе за межами рідного дому і знаходить друзів, зовсім не схожих на павуків.

Єдиним мінусом цієї історії, на мою думку, є те, що вона не достатньо виконує пізнавальну функцію. Хоча казка навчає дружбі, але вона у дечому суперечить природі. Павуки не люблять метеликів і не просто так розповідають про їхні злодійства.

Не треба забувати, що перед тим, як вилупитися з кокону і стати метеликом, комаха проживає життя гусені, яка встигає з’їсти багато листя і квітів. Праві і метелики, і павуки, але якби все це було врахованим, казка могла б стати важкою для розуміння дитини дошкільного віку. Тому авторка і зупинилася на мотиві дружби створінь, між якими товариські стосунки начебто неможливі взагалі.

Не розкрита повністю і лінія зі злою тіткою Павучихою, яка змусила павуче сімейство жити за жорстокими тоталітарними законами, прикриваючись іменем Павучого Короля і Великою Метою знищення шкідливих комах. Проти волі і влади цього правителя не підеш, тому його посланцям доводиться догоджати.

Злюку треба перемогти або й провчити, а це можна зробити лише гуртом, об’єднавшись у дружну компанію, до якої можуть увійти не лише павуки. Тим паче, що в головного героя вже є досвід такого об’єднання, коли всім гуртом друзі вбирали Калину на весілля.

Проте для вирішення поставленого завдання у творі достатньо подій, в яких можуть проявити себе головні герої і навчитися дружити не залежно від того, чи є твій друг твого роду-племені, чи він зовсім інакший. Другом же можна бути навіть тоді, коли не в змозі допомогти іншим, головне бути щирим і добрим. І найголовніше, що дружба можлива між усіма, не залежно від того, хто ким народився.

А ще ця казка навчає робити свої висновки, а не йти за думкою більшості. Цьому досвіду читач навчається на прикладі ставлення маленького павучка до метелика.

У книзі дуже гарні ілюстрації. Я з великим захопленням милувалася тонкими лініями, справді схожими на павутинчасте мереживо.

Висновок: Ця казка навчає дружбі і розумінню світосприйняття інших, але, на мою думку, вимагає продовження.

Наталія Дев'ятко

Інші думки про книгу:

Роксолана Жаркова "Хочу мати інше ім’я!" - http://www.barabooka.com.ua/hochu-mati-inshe-im-ya/