Оксана Думанська «Марійчині пригоди»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Оксана Думанська. Марійчині пригоди. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2015. – 68 с.

Є на світі така собі Марійка, з якою, як і з будь-якою дитиною, трапляються всілякі пригоди. А ще Марійка дуже любить розповідати казки, не вигадує, а всіляко переробляє те, що почула. Трохи засмучує лише те, що казки, любі цій дитині, стандартні, на кшталт «Курочки Ряби», «Дюймовочки», «Колобка», «Білосніжки», до яких звертається авторка. Але, можливо, у тій місцевості, звідки Марійка, мало знають про сучасність.

У збірнику змальовані ситуації, типові для дитини дошкільного і молодшого шкільного віку. Наприклад, як Марійка лікувала зуби; пізнавала світ, дізнавалася про різні професії і будову людського тіла; вчилася правильно купатися, щоб не схопила судома; писала листа святому Миколаю; долала страх темряви, складала вірші і навчалася читати, аби гарно підготуватися до школи.

Більшість творів покликані позбавити дітей від страхів або в ігровій манері навчити чомусь новому. В одному з оповідань Марійка долає своє небажання йти до школи, а в іншому намагається зрозуміти, чому не треба ображати інших, відповідаючи на кпини, та битися з кривдниками. І майже наприкінці читачі бачать одну з найкоротших вистав у світі.

А якось Марійка дізналася, що в неї народиться братик. І разом із нею читачі вчаться, як ставитися до таких карколомних змін у своєму житті. Марійка виявилася доброю дівчинкою, тому дитинка матиме гарну старшу сестричку. А ще цей розділ дає зрозуміти, звідки насправді беруться діти. Саме Марійці доручають обрати ім’я для братика.

На мою думку, цей розділ найбільш вдалий у книзі, бо у ньому багато любові. Він настільки проникливий, що декому з читачів і самим захочеться, щоб в домі з’явилося маленьке диво.

Історія про братика має продовження, бо після його народження в родині додається клопотів. Марійка навіть думає, як би віддати брата, який повсякчас галасує, і шкодує, що народилася першою, – це теж типова природна реакція. Дівчинка хоче, щоб на неї звертали увагу, як і раніше, щоб вона була в центрі світу, тому навіть вигадує собі хворобу, каже неправду, ніби в неї болить живіт.

І зрозуміло, що без втручання дорослих ситуація не вирішиться. У цій історії допоміг батько, розповівши доньці про покинуте немовля, яке могло загинути. Звісно, Марійка не ? бажає такої сумної долі своєму братику!

Ще однією складною темою для дитини є розуміння, що не всі діти мають батьків, або чому батьки не живуть зі своїми дітьми. Завдяки одному з оповідань у цій книзі дитина може навчитися краще розуміти інших і цінувати близьких.

Ця книга схожа на записані з реального життя історії, тому вони розраховані на читача, який може таке сприймати. Хоча у цього збірника, безумовно, є своя вдячна аудиторія. Вже по перших сторінках дуже легко зрозуміти, чи ви і ваші діти до неї належите.

Марійка – особлива дівчинка, розумна, добра, чуйна. І наскільки по-дорослому лунають міркування дівчинки про те, що у неї в житті все є, що їй нічого не бракує, тому немає потреби просити щось у святого Миколая. Саме тому ця дитина в поточному році просто і щиро дякує Святому та бажає йому гарного здоров’я. А в наступному... У наступному вона, можливо, попрохає в святого Миколая щось особливе.

Висновок: Не можу сказати, що ця книга залишила глибокий слід у моїй душі, але вона тепла. Збірник оповідань буде цілком доречним у вихованні дитини дошкільного віку і тих малюків, які нещодавно пішли до школи.

Дарина Пилипенко

Інші думки про книгу:

Мар’яна Барабаш "Про найголовніше і звичайне" - http://www.barabooka.com.ua/pro-najgolovnishe-i-zvichajne/