Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре
Галина
Вдовиченко. 36 і 6 котів. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. – 136 с.
Цифра «36 і 6» відома кожному. Це температура тіла людини. Якщо вона
така, то все добре. Коли ж скласти 36 і 6, то буде 42, а це вже для людини
критична температура.
Ця гра з цифрами не випадкова, бо саме від людей залежить результат
такої математики. А що ж трапилось?
У дворових котів велика біда: вони більше не можуть жити у підвалі, бо
віконечка затулили, а двері у під’їзд поміняли. На вулиці дощ, і котикам треба
терміново щось вирішувати. 36-м дорослим котам і 6-ти кошеняткам буде не
солодко, якщо вони щось не придумають уже зараз.
Особисто мені, як власниці кота, одразу стало шкода пухнастиків. Тим
паче, що авторка прямо каже, що більшість котів не народилася на вулиці, а була
покинута своїми хазяями напризволяще.
Коти чудові! Їх можна поділити на групи, з чого і починається
знайомство: підвальні коти, хавчики (ті, хто люблять попоїсти), кольорові коти,
жоржинки, танцюристи, коти з сусідньої брами і малюки.
Приємно, що коти дружні, хай і такі різні за вдачею, і протягом
розгортання сюжету стають все дружніші та дружніші. І це дуже важливо, бо
тільки команда може впоратися зі спільною проблемою. Вони і в минулому рятували
один одного. Цікаво, чи буває так у реальному житті? Хочеться сподіватися, що
буває.
Коти вирішують звернутися до жінки, яка мешкає на першому поверсі, –
пані Крепової. Ця пані не має кота. А далі, ніби у відомому «Хоббіті», коли
ватага гномів приходить до Беорна, коти по кілька осіб з’являються перед
господинею і вмовляють її дати бідним котам притулок на одну ніч.
Тільки однією ніччю ж не обійшлося...
Хоча твір дуже густо заселений героями (42 кота – то не жарти!), серед
них багато індивідуальностей. Стратег Кутузов, всюдисущий Коментатор, розумник
Шпондермен, вічно голодний Хавчик, трагічно-кумедний Беркиць, кішка-сфінкс
Баронесса... Ледь не про кожного кота чи кішку можна розповісти свою сумну
історію. Більшість цих історій розкривається через деталі.
Наприклад, кішка-сфінкс від природи рожева, але на вулиці посіріла від
пилу і тому вигадала колір «попелу троянди», щоб не так сильно сумувати зі
свого теперішнього становища. Або кішки-жоржинки, названі з любов’ю жіночими
іменами, але також покинуті хазяйкою, яка поїхала жити в Італію.
Взагалі-то використання деталей – один із найвдаліших прийомів цієї
книги. Деякі моменти дістають до самого серця. Наприклад, коли коти помічають,
що пані Крепова їх годує молочком, а собі кашу варить на воді. Недобре йдуть
справи у кав’ярні, яку тримає Стас, син пані Крепової. Жінка саме пече смачні
булочки, тільки люди не йдуть до кав’ярні. Не фартова вона...
Фарт можна здобути лише завдяки добрим справам. Це не казковий закон, а
справжній механізм, закодований у нашій підсвідомості. Добро також має бути не
одностороннім. Коли ми піклуємося про когось, змінюємося, стаємо кращими.
Коти бажають допомогти пані Креповій, яка до них добра, і вони
вигадують... А що вигадують, дізнаєтеся самі, коли прочитаєте цю книжку.
У творі вгадується атмосфера Львова, та й кав’ярня, де можна зустрітися
з котами, у Місті Лева теж є. Вона знаходиться неподалік від Палацу Потоцьких,
де відбуваються книжкові форуми. Можливо, саме ця кав’ярня і надихнула авторку
на створення цієї доброї книги.
Висновок: Весела, але глибока історія про те, що треба бути відповідальним за
тих, кого приручив, а ще про те, що добро повертається добром і людям, і котам.
Наталія Дев'ятко
Інші думки про книгу:
Немає коментарів:
Дописати коментар