Олесь Ільченко «Як коник співати навчився», «Як крокодилу зуби лікували»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 5 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Олесь Ільченко. Як крокодилу зуби лікували. – К.: Грані-Т, 2009. – 48 с.

Олесь Ільченко. Як коник співати навчився. – К.: Грані-Т, 2008. – 58 с.

Ці дві казки вийшли в одній серії, де багато ілюстрацій, а прозовий текст слугує такими собі «підписами» під малюнками.

У казці «Як крокодилу зуби лікували» розповідається про крокодила, у якого заболіли зуби. Не дуже оригінальний сюжет, який неодноразово використовувався у дитячий літературі і мультиплікації.

Спочатку маленькому читачеві розповідають про далеку країну Африку, де мешкає багато дивовижних тварин: зебри, жирафи, страуси, бегемоти, леви, слони. Й ось народжується маленький крокодильчик – це наш головний герой. Малому доводиться тікати від страшного лисого марабу та великих крокодилів, ласих до такої беззахисної смакоти.

Згодом крокодильчик знайомиться із маленьким слоненям (згодом це буде його найкращий друг). Він виростає і починає поводитися подібно до інших крокодилів. У нього немає друзів, бо крокодили за своєю природою відлюдькуваті і лякають зовнішнім виглядом усіх інших тварин.

Та коли у крокодила починає боліти зуб, йому допомагають усі: і птах марабу, і розумний пітон, і слони, і сміливий кулик.

Щодо куликів не впевнена, але чібіси, зуйки, ходулочники та інші маленькі пташки справді чистять зуби хижаків, видзьобуючи звідти їжу. Проте, цей образ насправді скопійований із пташки Тарі з радянського мультфільму.

У казці «Як коник співати навчився» більше тексту, та й сюжетно вона цікавіша.

Життя коника було досить безтурботним, не зважаючи на те, що якось його ледь не з’їла ящірка. Тому перша третина твору показує, які комахи живуть поряд із коником: жуки, мурахи, бджоли, мухи, метелики, оси... Про всіх них коротко й цікаво розповідається.

Бачить коник і коня, великого, мов гора, і співучого жайворонка. Й коник замиловується цим співом, мріє і самому навчитися співати.

Він звертається до багатьох мешканців лісу і лук за порадою: миші пищать, цвіркун видає свої звуки, гудуть жуки, джмелі, бджоли та оси, але коник не може їх наслідувати. Маленький читач дізнається, як «співають» всі ці істоти, і це дуже цікава інформація.

А щоб таки навчитися співати, конику треба зрозуміти, на кого він найбільше схожий. І саме урок цвіркуна найбільше стає йому в пригоді.

Висновок: Це досить типові твори для дошкільного віку. Щоправда, казка про коника значно цікавіша за казку про крокодила.

Маргарита Крук

Інші думки про книгу:

"Відгуки" - http://posydenky.lvivport.com/threads/u-sviti-ditjachoji-literaturi-ditino-chitaj-mozhe-je-schos-cikave-nepodalik.69999/page-4