Володимир Арєнєв «Магус. Бісова душа, або Заклятий скарб»

 

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – від 14 років
Жанр – фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Володимир Арєнєв. Магус. – К.: Зелений пес, 2007. – 382 с.

Володимир Арєнєв. Бісова душа, або Заклятий скарб. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2013. – 220 с.

До книги увійшли дві фентезійні повісті «Магус» і «Бісова душа, або Заклятий скарб». Обидві з них неодноразово перевидавалися, а згодом «Заклятий скарб» вийшов окремим виданням подарункового формату.

Ця книга зустрічається у фондах бібліотек для дітей, хоча обидва твори адресовані дорослій аудиторії і можуть бути цікаві саме їй.

Світ «Магуса» – альтернативна Італія п’ятнадцятого століття, де є магія, а деякі життєві реалії відрізняються від історичних. І хоча церква традиційно проти чарівництва, але може користуватися цим даром у своїх цілях. Такі церковники-маги називаються магусами, їхня робота – розслідування, їхнє право – виносити вироки. Але чи є у таких людей свобода вибору?.. Час покаже...

Головних героїв двоє – місцевий крадій-віртуоз Фантин на прізвисько Лезо Монети і магус Оберто. Це дуже різні персонажі за духом і світоглядом, що часто проявляється у їхніх суперечках і діях. Істина ж десь посередині, і тільки згодом проясниться, на чиєму боці правда. Шлях від недовіри до розуміння довгий і тернистий.

Оберто потрібно, щоб крадій був у нього консультантом для розслідування пограбування, яке сталося на віллі багатія Леандро. Вкрали фамільні персні, які дістаються лише нащадкам роду. Крадіжка може бути небезпечна своїми наслідками. Рід Цінікуллі здавна був охочий до любові, та й на їхньому гербі зображені кролики...

Як відмовиш магусу? Фантину не залишається нічого іншого, як погодитися допомагати, хоча й не безплатно. Та швидко виявляється, що навіть уповноважений законом магус – людина незахищена від обставин і злих намірів. І тоді вже Фантину доводиться робити вибір: хто йому ця людина, наділена магічними здібностями... Цікавий і непростий вибір, можу вам сказати. Особливо для злочинця зі стажем.

За все потрібно платити: як за добро, так і за зло. Будь-який злочин матиме свою ціну, навіть якщо скоєний заради справедливості. Ідея відплати наскрізна для цього твору.

Це наш світ і водночас не наш. Поряд із людьми живе міфічний «дрібний народець», дехто з цих дивовижних істот допомагає людям, дехто шкодить, дехто просто є. Передчуваючи смерть, б’є у дзвони грим, служать замовникам шпигуни-збоченці барабао, є істоти, які живуть на кораблях, оберігаючи моряків від лиха і поганих думок і вчинків.

У цьому світі неодноразово зустрічаємо привидів. Це за великі гроші повернуті до життя предки багатих родів, і дуже престижно мати власну фамільну примару. Але і в такому вигляді колишні голови родів залишаються впливовими особами. Хоча є випадки, коли з-за межі смерті повертаються і не через бажання заможних нащадків...

Магія реальна і не фіглярська. Це не спецефекти, а складно прописана філософія. Будь-які почуття врешті впливають на людину та її оточення, матеріалізуються, змінюють долю.

А в іншому типове середньовіччя: інтриги, убивства, отрути, помста, нерівність між бідними і багатими, купа конфліктів, і все це на тлі бурхливого міського життя.

Твір постмодерний і альтернативний не лише до середньовічної Італії, але і до нашого сьогодення, тому в епіграфах, а то й у самому тексті можуть бути сусідами Леонардо да Вінчі, Данте, Вальтер Скотт, Умберто Еко, Татусь Карло з «Буратіно», дон Карлеоне та ін.

Темп твору повільний, багато відступів, роздумів, асоціативних ланцюжків. Це цікава стилістика, але вона може підходити не всім, спричиняючи відчуття багатослівності. Особисто мені у деяких моментах було відверто важко тримати увагу, а для дитини читання подібного тексту може бути й взагалі неможливим.

Я б хотіла побачити «Магуса» у вигляді фільму, де, на мій погляд, він був би органічнішим і простішим для сприйняття. Більшість інформації пішла б в кадр, а сюжет та ідеї, яких у творі багато, набули б чіткості.

Друга повість «Бісова душа, або Заклятий скарб» зовсім інша, але теж цікава стилістично. Тут також межа між життям і смертю дуже умовна.

Головному герою, старому характернику Андрію Ярчуку, треба виконати складне й небезпечне завдання, щоб відплатити за допомогу в минулому. Він має перенести з нашого світу в потойбіччя чарівну скриньку і там її сховати. Хто та істота, яка дала Ярчуку скриньку, тривалий час залишається незрозумілим. Є багато умов, пов’язаних із цією подорожжю, як то не відкривати скриньку, носити її на собі, не виставляти на світло тощо. У допомогу в мандрах до козака вертається його вірний кінь Орлик і померлий козак-дводушник Степан.

За скринькою полюють різні сили, Андрія постійно намагаються вбити і в тому, і в цьому світі, зрада навкруги, і навряд чи можна довіряти комусь, окрім себе. Зрозуміло, що здатні ці вороги на все і рука в них легко підніметься й на безневинну людину, й на ціле селище. Заради справи чи задля розваги – неважливо.

А що далі? Після виконання останнього завдання? Нудний спокій останніх років у козацькому монастирі... Чомусь я подумала, що краще загинути, ніж так доживати свій вік.

Вирій та Ява пов’язані між собою, існує багато переходів, відомих посвяченим, як то золоті і срібні джерела і чаклунська темна райдуга. Можна перейти й до нас з іншого боку, але в тому не буде добра: хто помер, той помер, йому немає місця серед живих.

У потойбічному посмертному світі все як у людей: несправедливість, страждання, навіть лячні вбивства та жертви. Хочеться підпалити або підірвати той інший світ, на якому померлим не знаходиться спокою. Це не пекло чи чистилище, а просто інше буття зі своїми законами. Як всяке потойбічне життя, воно лячне й інколи приймає найогидніші форми, як, наприклад, у Вовкограді, що біля Проклят-озера, де мешкають дводушники.

Вони були особливі за життя, особливі й зараз.

«– Якщо ти вибраний Господом, якщо дано тобі знання велике, таємне – значить, і закони звичайних людей не для тебе писані» (С.281) – велика спокуса у цьому переконанні, і така звична для нашого реального світу.

Дводушники – це ті, в кому живуть душі звірів і людей. Коли одна з них умирає, така істота стає неповноцінною у потойбіччі. Але ця неповноцінність впливає і на поведінку. Хоча бувають і винятки...

Мстячи людям, мешканці Вовкограду влаштували М’ясницю, і це одна з найбридкіших вигадок, яка зустрічалася мені сучасній українській фантастичній літературі. За подібне – тільки вогонь, щоб палало ясно. Плата тільки така... А є ще й нічим не краща Горинь...

Твір просякнутий смертю в різних її подобах. Смерть постає у вигляді духу, який сидить у кожній людині, і бачиш його тільки на рівнині, де починається Господній шлях у Вирій. Коли людина помирає, ця сутність виходить з тіла, але це не душа...

У потойбіччі багато найрізноманітнішої нечисті, зустрічаються й нелюди – також у великій кількості. Образи ці неоднозначні, так само, як і їхні мотиви та переконання. Тут є навіть Баба Яга зі своєю хатинкою на курячих лапах, і зла вона, бо колись мала велику владу та зовсім інший вигляд, її шанували і їй поклонялися. Коли такі істоти не зі своєї вини втрачають споконвічну владу, зустріч із ними стає гіршою від загибелі.

Складна філософія самої смерті. Наприклад, кому судилося померти, але хто вижив, сам стає злом і приносить людям тільки лихо, насамперед тим, хто його любив. Але як визначити, кому судилося померти, а кого врятувати? Чи у такому разі не рятувати нікого?.. Варто посперечатися із таким припущенням...

Ставлення до твору особисто у мене дуже суперечливе. Я книжки потойбічної тематики не люблю, вони мене лякають, і навряд подібний текст буде корисний дітям. Окрім того, досить часто Вирій нагадував мені світ комп’ютерної гри. Ця повість менш кінематографічна, ніж перша, хоча й по-своєму цікава.

По-справжньому мені сподобалися лише атмосферні вірші, схожі на закляття, з яких починаються розділи.

Одним словом, у цілому твір цікавий, але аж ніяк не для дітей.

Висновок: Стилістично яскраві, та дуже специфічні фентезійні повісті, у яких багато смерті і жорстокості, але є ідеї і філософія. Це не книга для дітей, проте, вона може зацікавити дорослу аудиторію.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Сергій Колоусов "«Магус»: Володимир Арєнєв в ролі екскурсовода" - http://sumno.com/article/magus-volodymyr-arjenjev-v-roli-ekskursovoda/

"Будни чародеев" - http://www.mirf.ru/Reviews/print1206.html

"Володимир Арєнєв. «Бісова душа, або Заклятий скарб»" - http://bukvoid.com.ua/news/prose/2013/10/07/164915.html

"Відгуки" - http://www.livelib.ru/book/1000327581