Світлана Прудник «Стрибаюче місто. Міські казки»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Світлана Прудник. Стрибаюче місто. Міські казки. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 48 с.

До гарно ілюстрованої збірочки увійшло багато казок, більшість з яких пов’язана з містами та міським життям.

Відкриває книжку казка «Стрибаюче місто», де будинку набридло стояти на одному місці і він вирішив вночі стрибнути на схід сонця, щоб першим побачити перший сонячний промінь. Виявилося, що ця «хвороба» заразна, й у наступні ночі почали стрибати й інші будинки. Відтоді місто подорожує світом і називається «стрибаючим».

Наступний твір про ще одне дивне місто, яке тривалий час називали Кашлюк, бо там усі кашляли. Але завдяки доброті і турботі дітей, які сплели велетенський шарф, щоб допомогти місту і своїм рідним позбутися набридливого кашлю, місто змінило назву і стало називатися Закутаньки. Тепер усі живуть там щасливо і не хворіють.

Казка «Дві миші у кота на спині» гумористична, її герої відомі усім дітям, бо одна миша та один кіт живі, а інша пара – комп’ютерні. Як порозумітися і подружитися за таких умов, читайте у цій казці.

Оповідка «Літня казка про Діда Мороза» сподобалася мені найменше. Ну, не люблю я твори про дідів морозів та сантаклаусів. Хочу тут є багато цікавих вигадок: чарівний ріжок, у якому на замовлення з’являється морозиво; живий будильник, що може застудитися і втратити голос; Дід Мороз, якому потрібно підтримувати відповідну температуру тіла, для чого в пригоді влітку стає звичайний холодильник.

Казка «Сонячні стрибунці» – найчарівніша з усіх. Її герої – промені, які колись вміли перетворюватися на будь-яких істот: «сонячних слоників, ведмедиків, лисичок, котиків, жуків, мишок і навіть вовчиків» (С.28). Ото було чудово! Але через те, що діти намагалися хизуватися своїми сонячними друзями і переплутали промінці, тепер на землю спускаються тільки сонячні зайчики.

Казка «Як Перший Сніг у гості ходив» образно описує, як сприймає світ прихід першого снігу. Це дуже добра і світла казка.

Казка «Хмаруся» про добру дівчинку і засмучену хмару. Але коли поряд є хтось добрий, то поганий настрій відступає, ось й у цьому випадку дівчинка заплела хмарці кіски й дощ припинився.

У наступній казці «Окуляри, які любили танцювати» читач зустрічається з непосидючими окулярами, які дуже полюбляють танцювальні па.

У казці «Місяць і зорі» люди, щоб порятувати місяць, вирішили його розвеселити і для того самі стали сміятися. А від щирого сміху і місяцю добре.

Остання казка «Як Хом’ячок Сандалик у трамваї катався» про непосидючу тваринку, яка ледь не загубилася на вулиці.

А закінчити свій відгук хочеться словами з книги: «Тож допоки люди будуть сміятися, доти будуть і зірки на небі» (С.42) – і це справді народна мудрість.

Висновок: Добрі, чарівні казки, які зігрівають серце своєю простотою і щирістю. Вони написані гарною, образною мовою з урахуванням сучасних реалій. Я думаю, ці твори можуть бути до смаку багатьом читачам.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.