понеділок, 17 грудня 2018 р.

Юрій Ячейкін «Війна троянд»


Категорія – реалізм, переклад
Вік основної аудиторії – від 14 років
Жанр – історична проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження


Юрій Ячейкін. Війна троянд. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.

Не зважаючи на те, що на обкладинці намальований симпатичний романтичний лицар-підліток, всередині книга зовсім не дитяча.
Починається твір із двобою між ремісником-зброярем та його підмайстром – це популярний для середньовіччя «Божий суд», де доля визначає, за ким правда. Серед живих у такому випадку майже завжди залишається тільки одна людина. За звичаєм, якщо виживають обидва, то їх обох страчують. Декорацією для двобою слугує «ньоюгейтська наречена», тобто шибениця.

Вже цією сценою автор дає зрозуміти, що твір буде жорстоко реалістичний, відповідно до епохи. І тоді виникає запитання: що така книга робить у серії для дітей та ще й з такою невідповідною обкладинкою?..
У такому собі скорочено-смиканому вигляді описане протистояння, відоме в історії середньовічної Англії як «Війна троянд», бо родовими знаками суперників за королівську корону були біла і червона троянди.
«Всяка влада – від бога, хоч би вона й була узурпована силоміць...» (с.58) – наголошується  утворі, і писати про історію завжди цікаво, але, на жаль, не всякий раз потім це цікаво читати.
Повстанець, але й іграшка в руках властолюбця Джек Кед; кровожерлива, розумна і сексуальна королева Маргарет; боязкий, релігійний, але аж ніяк не дурний король Генріх; підступний і відчайдушний герцог Йорк; небагатослівний хранитель Тауера Склейз та багато інших – всі вони самі по собі яскраві як історичні особистості, але для художнього твору цього замало. Тут образи героїв фрагментарні, за жодним із них неможливо слідкувати постійно, що необхідно для цілісного сприйняття тексту.
Постійно у мене виникали асоціації, навіть паралелі цих історичних персон із героями Мартина у фентезійному циклі, який у вигляді екранізації має назву «Гра престолів». Тепер зрозуміло, чим Мартин надихався, коли писав свій цикл. Хоча останнє безпосередньо до твору «Війна троянд» стосунку не має.
Тут же цілісність тексту порушується постійно, що неабияк заважає читанню.
Зустрічаються у книзі й зовсім не дитячі сцени, коли, наприклад, королева зваблює вподобаного нею чоловіка. Чи опис купання оголених дам і кавалерів у Темзі, за ким за окрему платню могли спостерігати охочі до таких видовищ глядачі. Або сцена з тортурами над полоненим Ричардом, коли та ж сама збожеволіла від влади над чужим життям Маргарита дає батькові хустинку, змочену у крові вбитого сина...
Ці сцени, безумовно, яскраві, сильні, цікаві, але вони для зовсім іншої аудиторії.
Треба віддати належне авторові, він багато пояснює, дає посилання на історичні документи, робить зноски тощо. Але в цілому твір сприймається як реферативний переказ класного дорослого історично-психологічного роману – спрощений і позбавлений цілісності і суті, як і будь-який реферат.
Жодний герой не показаний повністю, жодна сюжетна лінія адекватно не доведена до кінця. Навіть різноманітні образні і мовні знахідки, психологічні сцени і конфлікти видаються запозиченнями з історичних хронік.
На мою думку, цей твір може зацікавити читача, але виключно як запрошення до самостійного вивчення історії Англії, а не як художній текст.

Висновок: Ця історична повість має вигляд реферату і сприймається як переказ якогось іншого, значно більшого і складнішого твору.

Яна Стогова

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар