вівторок, 6 листопада 2018 р.

Анатолій Григорук «Праправнук барона Мюнхгаузена»



Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – пригоди
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - не справило особливого враження


Анатолій Григорук. Праправнук барона Мюнхгаузена. – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.

Часто діти вигадують пригоди, коли так просто і не зрозумієш, чи справді щось подібне мало реальну основу. Федя Зайченко – ще той вигадник, і, як він згодом себе називає після прочитання однієї з не багатьох книжок за межами шкільної програми, цей хлопчик – «праправнук барона Мюнхгаузена». Хоча Федір не маленький, вже третьокласник, але надто полюбляє, аби читали йому, замість того, щоб читати самому.

Яким був образ барона-вигадника, пояснювати непотрібно, але суть в іншому: що б не відбувалося з Федором, таке враження, що це аж ніяк на нього не впливає, а сама книга є просто збірником вигадок, кількість і порядок яких можуть бути необмеженими і логічно не відслідковуються.
Пригод багато: Федір дивовижним чином не постраждав, коли обірвався ліфт, а згодом без ремонту ліфт був цілком справний; дивовижний порятунок кошеняти, яке залізло на дерево; за прикладом жаби з притчі звільнення з чана, повного сметани, яку вдалося збити на масло; вивчена у курнику куряча мова; навчений жаб’ячий оркестр; перемога над биком завдяки червоній куртці, що виконала функцію робочого знаряддя матадора, а згодом ще одна перемога над коброю і ще одна над акулою. Був Федір обліплений бджолами, які спокусилися запахом його жуйки; політав, тримаючись за ноги папуги і разом із кукурузником завдяки візку і розкритій парасолі (останнє взагалі важко навіть уявити); тікав на самокаті від собак, яким в процесі втечі влаштував собачу карусель, і сталася з ним не менш небезпечна пригода в цирку; а ще можна згадати політ у сніговій кулі через проїжджу частину з паркового схилу тощо.
Все це, звісно, дуже цікаво, але у мене постійно виникало запитання: «А що далі? Що нам, читачам з усього цього?»
Хоча Федір намагається розповідати з емоціями, та моїх почуттів його чи то історії, чи то вигадки, зовсім не торкнулись.
Проте, іноді цікаві думки у Федора з’являються, хоча й не часто і без подальших висновків чи дій. Наприклад:
«Якби жувачка була шкідлива, то ніхто б не дозволив її продавати. А так вона є в кожному кіоску. Навіть у нас, у шкільному буфеті» (С.37).
На мій погляд, книга годиться виключно для розваги, коли зовсім немає чим зайнятися.

Висновок: Хоча я не побачила у цій книзі нічого поганого, але особисто мені було трохи нудно її читати.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:
Валер’ян Їжакевич "Для нащадків барона Мюнхгаузена" - http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/653/

 

Немає коментарів:

Дописати коментар