Іван Аврамов «Дорослі ігри»

 

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – детектив, шкільна проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Іван Аврамов. Дорослі ігри. – К.: Зелений пес, 2004. – 192 с.

Детективів для дітей пишуть не так вже й багато, а якісних і цікавих то й взагалі дуже мало. Особливо, якщо дія детектива відбувається у реальному світі без застосування якихось надздібностей чи магічних артефактів.

«Дорослі ігри» – саме той детектив, де все по-справжньому, без гри у піддавки. Оскільки головні герої підлітки, то мета твору показати, як «дорослий» і відносно «дитячий» світи можуть перетинатися через важливі події, наскільки «дорослі ігри» небезпечні і мають прикрі наслідки.

Починається книга з того, що абсолютно випадково Борис бачить у бінокль, який навів на сусідній будинок, справжнісіньке вбивство. Звісно, що у цей момент Борис не усвідомлює, що саме роздивився між завісами, але за кілька годин дізнається, що загинув мешканець сусідньої багатоповерхівки – відомий нумізмат. Частина ж його колекції зникла.

Що б зробила байдужа людина, якби опинилася у подібній ситуації? Забула б про побачене і пішла б пити пиво. Але Борис та його друзі не такі.

Що б утнула товариська компанія, якби хотіла виключно опинитися у вирі подій, як це часто буває у фантастиці та неправдоподібних детективах? Влізла б у цю справу по самі вуха, старанно приховуючи свою нову гру від дорослих. Але для справді реалістичної книги це теж неправильна відповідь.

Як же ж вчинили герої твору? Ще не здогадалися? Правильно, вони звернулися до міліції. А що зробила міліція? Відшила надто непосидючих дітлахів і пригрозила поскаржитись батькам? Аж ніяк! Міліція до думки дітей прислухалася.

Розумію, що це ідеальний варіант розвитку подій, і в житті так буває нечасто. Але хіба книги не мають показувати зокрема й «ідеальні моделі», щоб ті могли згодом втілюватися в життя?

Адекватні підлітки й адекватна міліція. Слідчий співпрацює з розумними, сміливими і спостережливими хлопцями, дослухається їхньої думки, підстраховує у небезпечних ситуаціях. І самі підлітки не соромляться покликати на допомогу міліціонерів, коли їм потрібна додаткова інформація, або в разі небезпеки, вони щедро діляться з міліцією даними, отриманими під час свого розслідування.

Це той випадок, коли одна голова добре, але якщо за справу береться команда, результат досягається значно швидше. Книга чітко показує, що без слідчого або без підлітків-детективів справу так і не було б розкрито, настільки вона заплутана.

За першим убивством слідує друге, також нумізмата, товариша убитого. Почерк той самий. Підозрюваних багато, у кожного свої мотиви, але винного знайти дуже непросто.

Окрім того, що сюжет книги сильно закручений, детективна інтрига не слабне протягом усього твору, можемо бачити у тексті багато додаткових цікавинок, як то конфлікти між персонажами, дві додаткові «любовні» лінії – одна закоханість Бориса, інше кохання приходить до слідчого, який за віком ще досить молодий.

Наявний соціальний мотив – дехто з персонажів підсів на наркотики. Ми маємо можливість побачити наскільки деформують психіку асоціальна поведінка і наркотичні речовини, як працює психологія зграї, як нерозвинені особистості намагаються ствердитися за рахунок сили і жорстокості, як можна занапастити свій талант і долю... У досить невелику за обсягом повість помістилося багато важливої інформації.

Не хочу переповідати сюжет книги, бо детектив треба читати, у хитросплетеннях цього лабіринту потрібно розбиратися самому. Тому скажу тільки, що твір вартий того, щоб його прочитали. Хто кого переграє: злочинна свідомість і підлість чи дружба та інтелект, не скерований на прорахунок убивства? Чи у цій грі не на життя, а на смерть можна зіграти в нічию?.. Читач має про це дізнатися сам.

Повість учить щонайперше спостережливості, розвиває аналітичні здібності, бо у книзі багато інформації, і читач може проводити й власне розслідування, помиляючись або здогадуючись про справжні мотиви раніше за детективів. Водночас у творі багато здорових моделей поведінки, які також набуваються читачем під час читання.

Як два додатки до повісті додані невеличкі оповідання – «Куртка із секонд-хенду» і «Білий «Пежо».

Перше суто соціально-психологічне. Марійка з бідної родини, а вчиться серед заможних дітей, це поступово травмує її психіку. Й ось головне причина:

«Нормальні, загалом, діти з гарних забезпечених родин, багатьох до школи привозять, а потім забирають на машині, у кожного другого – мобільник та одяг – не з Троєщіни чи Петрівки, а з різних фірмових магазинів, бутіків. До Марійки ця «золота молодь» ставиться досить непогано, хіба дещо зверхньо: як багаті пани – до бідної родички-нахлібниці. І хоча ніхто й ніколи не дозволяє собі висловити це вголос, в очах однокласників ясно читається: «Ти, Марійка, нам не рівня». Переживає вона, звичайно, через це... Утішається думкою, що в розумі і знаннях їм не поступається» (С.172).

Але ж ми розуміємо, що довго це рятувати не може. А «нормальні діти» у певній ситуації можуть стати звірами...

Одного разу мама хоче зробити дитині подарунок і купує їй куртку. Річ майже нова, дуже гарна, всі однокласники захоплюються «новим прикидом», поки одна з дівчат не роздивляється, що куртка з секон-хенду.

Свято обертається ганьбою і знущанням.

Далі ситуація може розвиватися кількома шляхами. Наприклад, зганьблена і нещасна дитина могла б накласти на себе руки. Хтось, потрапивши в таку ситуацію, обрав би помсту, чим також занапастив би свою душу.

Єдиний правильний шлях – прощення, але він найскладніший. Тільки в останню мить, уже готова насолодитися помстою кривдниці, Марійка усвідомлює, що робить, і зупиняє принизливу виставу, яка могла б закінчитися дуже погано.

Останнє оповідання найпростіше, це своєрідна розрядка після всього пережитого читачем. Це оповідання про кохання, коли хлопець упізнає по запаху парфумів у натовпі дівчину, яку зустрів у поїзді і полюбив з першого погляду. Це ліричний і дуже світлий твір.

Висновок: У цій книзі читач знайде яскравий і захоплюючий детектив, який без будь-яких застережень можна рекомендувати школярам, що емоційно поступово входять у доросле життя; а ще два глибоких психологічних оповідання. Приємного читання!

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.