Оле Лун Кіркеґор «Отто – носоріг»

 

Категорія – фантастика, переклад
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – сюрреалістична казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано

Оле Лун Кіркеґор. Отто – носоріг. – К.: Грані-Т, 2010. – 80 с.

Зрозуміло, що автор відомий, але... Про що ця книга? Яка у неї ідея чи мораль?

Я не знайшла жодної. Не зважаючи на відомість автора, це суто розважальна книга з грою фантазії і великою кількістю сюрру.

У будинку багато мешканців, кожен із яких так чи інакше описується у сюрреалістичному дусі. Наприклад:

"Сам пан Гольм був кругленький опасистий чоловічок із сивими вусами. Він не був людожером, бо вживав лише звичайнісіньку їжу – скажімо, бішфтекси, смажені оселедці, юшку, зварену на пиві з чорним хлібом, і вряди-годи шоколадний пудинг" (С.4-5) – абсолютно беззмістовна інформація, і таких абзаців у книзі щонайменше третина.

Всі герої мають своїх "тарганів" і доволі. Навіть маленький хлопчик забагато думає про свою малолітню "наречену".

На першому поверсі будинку знаходилася кав'ярня, яка називається "Синій морський кит". Ніби кит може бути "не морським".

"Щовечора в ній збиралося повно рибалок і моряків, котрі наминали мисливське рагу, жували тютюн та ще й дудлили горілку" (С.5).

Ось такий високодуховний моральний початок у цієї книги.

А як вам інший діалог за кілька сторінок потому:

"– Атож, – відповів Топпер. – Почулося виразне ХЛЮП, і тато вмент лишився без зубів. Довгенько ще йому довелося їсти ріденьку манну кашу.

Діти витріщилися на Топпера.

– Фу, – озвалося котресь із них. – Як твоєму татові не пощастило.

– Ага, – сказав Топпер. – Для нього то був жахливий час. Урешті-решт він так запанікував, що його почала тіпати жовта пропасниця.

– Лишенько, – не витримала вчителька. – Його почала тіпати жовта пропасниця?

– Саме так, – підтвердив Топпер. – Справдешня! Але тепер він уже оговтався. Замість тієї жовтої пропасниці йому в кожнім порту дістається дівчина" (С.8).

Якщо вам ще не досить, а цей образ "люблячого татка" абсолютно не вразив, то згодом на читача чекає зустріч із носорогом, якого хлопчик чарівним олівцем намалював на шпалерах у своїй квартирі.

Нічого особливого у цьому носорогові немає. Він багато їсть, як скажений, навіть книжки. Через нього люди втрачають здоровий глузд. І яка різниця, що той носоріг жовтого кольору?

Сюрреалістичне божевілля пронизує книгу наскрізь. Ось, наприклад, відповідний асоціальний опис поліції:

"Поліція має підтримувати спокій і порядок, а з носорогом – ні спокою, ні порядку немає. Від носорога самий тільки неспокій і безлад, а то вже не наш клопіт" (С.65).

Наприкінці ж некликаний гість таки провалився аж до першого поверху, а наступного дня жовтий носоріг помандрував на острова, бо там на нього чекає схиблений вождь племені, що пообіцяв віддати за таке диво трьох вродливих дружин.

"Уявити тільки – трьох вродливих дружин за одного носорога! Це ж дешевше від дірки з бублика" (С.75).

І як дитині розуміти подібне?..

Коли закінчуєш читати твір, залишається нерозуміння, нащо він взагалі був написаний. Як добре, що про цю книгу швидко забуваєш...

Ще мені особисто дуже не сподобалися малюнки. Як і більшість малюнків у цій книжковій серії.

Висновок: Дивна книга, яка нічому не вчить юного читача. На мою думку, вона виключно для дорослих, які полюбляють сюрреалістичну літературу.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

Оксана Лущевська "Велетенський привід для свята" - http://litakcent.com/2011/01/18/veletenskyj-pryvid-dlja-svjata/

Марія Литвин "Пригоди Отто-носорога в Україні" - http://kazkarka.com/books/review/prigodi-otto-nosoroga-v-ukrayini.html

oblina "Оле Лун Кіркеґор: по інший бік носорога" - http://sumno.com/literature-review/po-inshyj-bik-nosoroga/

"Дивосвіт дитячої книжки Галини Кирпи" (фрагмент) - http://bookidolukr.blogspot.com/2012/03/blog-post_2205.html