Алла Потапова «Зуар Безстрашний»

Категорія – фантастика, переклад
Вік основної аудиторії – 10-15 років
Жанр – пригодницьке фентезі
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - дуже добре

Алла Потапова. Зуар Безстрашний. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.

Якою має бути якісна книга для підлітків? У ній обов’язково читач повинен знайти багато пригод, цікавого героя, конфлікт і драматургію. Такий твір має розвивати читача за рахунок співпереживання, отримання нового досвіду, моделей поведінки, світоглядних установок тощо.

Це якщо відповідно до вимог науки, відповідно до психології. Але коли не замислюватися, то будь-який читач швидко відповість на це запитання: книга має бути цікавою і захопливою. І досягається це лише в одному випадку – якщо твір живий, якщо він чіпляє емоції і дає можливість замислитися, подивитися й на своє життя, співставити його з життям головних героїв та їхньою життєвою філософією.

«Зуар Безстрашний» – саме така книга. У ній органічно поєдналися психологія, філософія і пригоди. Твір насичений смислами, але не моралістичний, усе подається через героїв, оскільки автор не розставляє акценти, даючи можливість читачеві самому це зробити.

У полі зору читача юний Зуар. Це класичний образ молодої людини, яка шукає себе в житті. Мати Зуара померла, а хлопця виховав мудрий і справедливий Луун, прийнявши малого до своєї родини. Так у Зуара з’явилися брат Руаф і сестричка Клі-Клі. Кожен із цих другорядних персонажів має свої таланти і впливає на розвиток подій.

Дія відбувається на тропічному острові, де є магія, поряд із людьми мешкають злі й добрі духи. Психологія подібного суспільства написана напрочуд вдало, з урахуванням культурних традицій і психологічних особливостей сприйняття.

Зуар – позитивний герой, але не картонний. Він сильний, сміливий, шляхетний, розумний, в міру честолюбний. Але оскільки саме таким найчастіше заздрять, то Зуара також не оминає біда.

Його дарунок вождю племені виявляється низкою гнилих бананів, бо вночі їх хтось підмінив. Звісно, що жорстокий, злий вождь Круан не став розбиратися, що насправді сталося, і жорстоко побив хлопця. З цієї подій і починаються небезпечні пригоди Зуара, бо на допомогу йому приходить злий дух острова, брехун, який понад усе ставить жорстокість і владу. Грієн обдаровує Зуара властивістю не відчувати болю, відтепер хлопцю не можуть зашкодити ані вогонь, ані зброя. Юного Зуара, що означає безстрашний, називають ще й Мгані, тобто, той, що не відчуває болю. Зміна Імені – зміна суті, що є абсолютною міфологічною категорією.

Нові здібності п’янять Зуара, він тепер може не боятися побиття, може здобути велику славу, – і це перша спокуса, якій піддається юна душа. Але, натомість, дух-обманщик хоче, щоб хлопець приніс йому чарівної води з-під чорного каменю у зачарованій добрим духом Шамаєм долині.

Ця долина особлива: у ній є два камені з чарівними джерелами. Вода з-під білого каменя чудодійна для всіх хворих і скалічених, вода з-під – чорного дарує владу, але лише одному, тому, хто скуштує її першим, натомість висмоктує життя з усіх тварин, рослин, людей, які мешкають на острові, та й самої землі.

Цікаво, що самі духи описані незвично для традиційного фентезі. Вони теж смертні, старішають, слабшають, їхні сили зникають. Тому кожному духу відміряний свій час, і поки духи живі, вони будуть конфліктувати і як особистості, і світоглядно, й у боротьбі за душі людей. Таким чином зло і добро мають свої подоби у вигляді живих персонажів, а не просто якихось беземоційних сил, що робить твір ще цікавішим.

Проявляється правдивість світу в мові та образах, які використовують герої для висловлювання своїх думок і почуттів, фрази мають багато смислів. Наприклад:

«Похитав головою старійшина, сам собі пробурмотів під носа:

– Ну й часи настали! Ніхто не може вгадати, як іти, щоб не наступити на сонну змію» (С.98).

Твір поліфонічний і має багато рівнів світоглядного конфлікту.

Отже, перший рівень конфлікту між духами Грієном і Шамаєм за майбутнє острова, людську душу і за власне життя. Бо у цьому конфлікті обов’язково буде переможець.

Духи щирі один з одним:

«Я сам – ось що головне, і нічого важливішого не може бути ні для кого – чи то дух, людина чи звір! Я й моя влада над іншими, раболіпство інших і страх переді мною. Страх – ось що має рухати світом, а не твоя горезвісна доброта. Що може добро? Трудитися довго й нелегко. Побудуй хоча б поганеньку хижку. Бамбук, гілки, ліани, листя пальми – знайди, принеси, зв’яжи. Крекчи, надривайся. А я прийду – і зруйную в одну мить. Ось сила зла! І поки острів, як ти говориш, перетвориться на безжиттєве місце, я зумію насолодитися свою могутністю» (С.154).

Однак, Шамай знаходить, що відповісти на це монолог.

Другий рівень конфлікту – конфлікт у душі самого Зуара. На долю цього хлопця випадає багато випробувань, кожне з яких може знищити його або невідворотно змінити. Ображений, принижений, він отримує велику силу. Як він використає цю могутність? Заради звеличення, помсти, здобуття влади чи заради добра і справедливості?

Це дуже складне питання, яке варіативно постійно постає перед головним героєм, який ризикує своїм життям, а згодом життям тих людей, до яких він небайдужий, наприклад, життям брата Руафа, що постраждав від нападу змії, або своєю маленькою сестричкою Клі-Клі, майже проданою вождем у рабство шляхом одруження.

Коли ж конфлікт досягає піку, то Зуар неодноразово може розпрощатися з життям. Перший раз, коли ослухався злого духу, другий – коли дізнався, що кожен ковток чудодійної води відніматиме у того, хто її здобув, життя і молодість. Постаріти, будучи підлітком, принести себе в жертву іншим... Хіба може наважитися людина на таке?..

Це дорослі емоції, думки і життєвий досвід, передані через фентезійну пригодницьку форму. За головний героєм не слідкуєш, із ним переживаєш всі його пригоди.

Але у творі цікавий не тільки Зуар. Кожен персонаж живий і може проявити себе, розкрити свою життєву філософію. У читача є багато варіантів із ким погоджуватися чи сперечатися щодо думок і дій.

Шляхетний і добрий Луун; жорстокий, підступний і підлий вождь племені Зуара, який молиться і добру, і злу; не менш підступний вождь іншого племені Мгобо, де хлопець зустрічає свою майбутню кохану, та багато інших образів відкриваються найнесподіванішими гранями.

Читач може проникати у думки багатьох героїв, навіть відчути, про що думає змія...

Багато хто полює за чудодійною водою, спокушаючи Зуара принести воду саме йому, залякуючи і погрожуючи. Розуміння, що легенда виявилася правдою і можна дуже скоро отримати владу, молодість та здоров’я, проявляє людей, дає читачеві побачити їх справжніми. І моторошно стає від думок вождя Круана, який готовий, наче у давнину, наважитись убивати юних, щоб самому жити сотні років.

Цікаво, що, якщо читачі мають можливість бачити правду, то юний Зуар часто робить помилки, його можливо обманути чи перехитрити. Він помиляється в багатьох людях, особливо в тих, що бажають йому зла.

Найкраще це розкривається у третьому рівні конфлікту, показаного через образи Зуара і його «найкращого друга» Гієля.

Гієль – заздрісник та обманщик. Це саме він підставив того, чиїм здібностям заздрив з дитинства. Заздрість їсть душу Гієля, штовхає його до нових хибних кроків. Цей юнак пристає до того, з ким вигідно бути. Чуже життя для нього не цінність. Він – повна протилежність Зуару, який через свою довірливість не бачить, хто насправді знаходиться поряд із ним.

Ось про що думає Гіель, спостерігаючи за стражданнями побитого Зуара:

«Великодушний Зуар, який завжди жалів побитого Гієля, був сам побитий і викинутий, як жалюгідний кролик. Стоячі в кущах, Гієль упивався своєю владою: захоче – може вийти допомогти, не захоче – залишить смажитися на сонці. Подумати тільки – він, боягузливий, слабкий, зневажений усіма Гієль, міг вирішувати долю красеня Зуара!» (С.18).

І це лише початок книги, далі пристрасті зростають. Та й зрозуміло, що такі ниці душі небезпечніші навіть за наймогутніших злих духів. Коли людина ступає на стежку зрад та обману, то зійти з неї практично неможливо.

Але якщо чиниш зло, то маєш знати, що воно до тебе обов’язково повернеться. І не має значення чи ти людина, чи могутній дух. Розплата за злі думки і вчинки настає, як і має бути у справедливому світі. А правильний вибір виводить з хибних стежок до світлого майбуття. У цьому книга дуже чітка і психологічно правдоподібна.

Єдине, чого особисто я не люблю, – це коли твір починається або закінчується приходом героя до автора, просячи розповісти його історію. Хоча в реальності подібне для письменників не рідкість, але для художнього твору такий прийом має бути виправданим. А в цьому випадку це зовсім не так. Але це дрібнесеньке зауваження, що не заважає сприймати книгу і захоплюватися нею.

Висновок: Дуже гарний твір, де через пригоди розкрита життєва філософія і суть конфлікту між добром і злом. Ця книга, на мій погляд, буде цікава як підліткам, так і дорослим.

Наталія Дев'ятко

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.