четвер, 1 листопада 2018 р.

Ігор Бойко «10 овечих хвостів»


Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – казки
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - погано


Ігор Бойко. 10 овечих хвостів. – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.

В останньому з циклу збірнику казок мураша Тивола-Сивола зустрічається «Макбет». Саме так, бо у казці «Десять овечих хвостів» читач бачить трьох старих, у яких одне око на всіх. Звісно, що цей образ з відомого твору мураш привласнює і видає за свою уяву, за його версією сестер-чаклунок звуть Ворчильда, Бурчальда і Занульда (С.65). Інші поцуплені образи – звільнені від шуліки царівни-ластівки (щоправда, в оригіналі була царівна-лебідь) і равлик, в якому прихована сила відьми, цю прикрасу вона носить у волоссі.

Не обійшлося і без банальної крадіжки-переспіву, бо у цьому збірнику є «нова версія» «Золотої рибки», схрещена з «Курочкою Рябою». І називається цей покруч «Казка про бабуся і дідуся, курочку і рибку».
Тивол-Сивол продовжує себе самозакохано піарити:
«І так схотілося тому Нумізмату роздобути хоча б одну монетку з Тиволом-Сиволом, що він навіть схуд і перестав кататися на поні. А коли душа його зовсім вже стала неспроможна терпіти муки й нездоланні переживання, спорядив Нумізмат великий корабель і вирушив у довгу дорогу за жаданою монеткою» (С19).
Мураш видає з себе великого знавця теорії літератури:
«– Тому що дві дочки – це добре для простенької оповіді, з тих, що друкують у газетах. Чотири дочки тягнуть вже на невелику повість. А от у казці має бути обов’язково три дочки. Не більше і, зрозуміло, не менше. І краща з них – завжди середня. Це правило встановлене недавно емпіричним шляхом і з того часу є непорушним, як гімалайські вершини» (С.85).
Але його літературний талант знову характеризується неспроможністю до художнього слова:
«Отут би й зупинити плин розповіді і докладно описати Марину. Та, на жаль, у мене на це зовсім немає часу, тому що подальші події стали розгортатися із вражаючою швидкістю» (С.95).
Як ви розумієте, ніяких справді карколомних подій далі не було, а описані вони канцелярською мовою.
Триває парад нісенітниць, пов’язаних з історичними особами:
«І пішов Заєць прямісінько в прекрасну країну Францію до знаменитого маркіза Лапласа. Цей маркіз уславився тим, що дуже любив математику й інші науки, що варті уваги, та над усе в світі Лаплас любив зайців. Можливо, через те, що замолоду часто їздив трамваєм без квитка» (С.3).
В іншій казці великий тенор Пласидо Домінго – нумізмат, який хоче мати монетку із зображенням Тивола-Сивола. А в царя Соломона звідкись узялася донька на ім’я Василіса Премудра, яка товаришує з трьома богатирями.
Знову від мурашиної уяви потерпають чарівники:
«За такого лиха напоумив хтось лісового царя попросити необхідної допомоги в Чудодійного Очманілого Мага. Той маг (скорочено – Чумаг) вправно зарядить цю хмару силою своєї неприборканої уяви, після чого вона буде його покірно слухатись і піде, куди накажуть» (С.4).
Мураш насміхається над коронованими особами:
«А король той був зовсім нікчемний. Він умів винятково ворушити вухами, та й годі. І це заняття дуже подобалося Помпею (улесливі придворні прозвали його безсмертним, хоча це було і не так)» (С.35).
Не обійшов мураш увагою і нещасного Змія Горинича, якого змалював недоумком із розтроєнням особистості.
Змішуються епохи:
«Темної ночі біля старої сосни сиділи троє брати, три королі. Високо над ними в небі промчали стрімкі різнобарвні вогні. Це летів найбільший, найшвидший, найкращий у світі літак!» (С.16).
Або інше:
«Записали все докладно, скріпили договір великою державною печаткою і віддали на зберігання якійсь впливовій міжнародній організації» (С.61).
А ось як розмовляє у казці чарівний півень:
«– Ні, – проникливо сказав Чарівний Півень, – я зовсім не хочу, щоб мене били по п’ятах цими палицями. Весь мій організм протестує» (С.31).
А це мова принцеси:
«– І все-таки я мушу врятувати від твоєї підлості все людство, а не одного тільки принца, – сказала вона. – Як це не сумно, та Бетменом доведеться пожертвувати. Тим паче, що мене завжди трохи дратувало, коли він губив носові хустинки і забував чистити черевики» (С.52, 54).
Без коментарів.
Від деяких деталей реально нудить. Наприклад, секрет відьми в тому, що вона пхає до носа живих мух, і завдяки цьому ніс крутиться.
Головним героєм казки з королями і чарівництвом стає робот Айрон, створений уже знайомим з іншого збірника схибленим професором Шилінгом.
Але особливо своєю дурістю мене вразила «Казка про Бетмена», звісно, «на новий лад».
Одним словом – чергова порція фальшивих казок від несправжнього казкаря.

Висновок: Цей збірник нічим не кращий від попередніх. І, на мою думку, не вартий уваги та може бути шкідливий для дитячої уяви.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар