Галина Рис «Намалюй мене пташкою»

Категорія – фантастика
Вік основної аудиторії – від 12 років
Жанр – містична проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту - добре

Галина Рис. Намалюй мене пташкою. – Брустурів: Дискурсус, 2014. – 212 с.

Дія відбувається у магічно-містичному світі, схожому на наш, хоча ця схожість досить умовна. Співпадають назви країн, навіть деякі реалії повторюються, як то китайська масова продукція і феєрверки. Тут навіть знають Фройда, який би «плакав» (С.66), є мобільні телефони, хоча у головної героїні цей гаджет чорно-білий і дешевенький...

Проте розвиток того світу пішов відмінним від нашого шляхом, у ньому є люди-птахи, більшість з яких мають велику владу. Бути птахом престижно, і тому люди, які не мають здатності для польотів, на свята начіплюють на себе пір’я, кігті, дзьоби. Усі ж ці пташині атрибути у птахолюдів від природи, хоча навчатися літати їм таки доводиться.

Більшість викладачів мають імена і вигляд птахів – Павич, Пінгвіньо, Голубине Перо... Хоча пташині імена мають й інші мешканці міста, як то пан Ібіс та ін.

Головна героїня – молода дівчина, яка їде навчатися у місто Кондор, де мешкає найбільше в країні птахів. У цьому місті є Академія імені Пір’їни, де навчаються «літати, плавати, співати і малювати». Саме ж місто за своїм антуражем та атмосферою чітко асоціюється зі Львовом, хоча тут і присутня повноводна ріка.

Книга дуже атмосферна, іноді в її містичності потопаєш, забуваючи слідкувати за сюжетом. За емоціями вона нагадує дощ за вікном, який заколисує, відносячи у свою таємничу країну напівтонів. Іноді серед хмар спалахує блискавка, і це відчуття асоціюється з небезпекою, яка загрожує головній героїні.

Але атмосферність – це не єдина чеснота книги. Оскільки опис подій іде від першого обличчя, читач може розуміти почуття та думки дівчини, разом із нею пізнавати Кондор, який став новим етапом в її житті.

Студентці-першокурсниці у чужому місті не солодко. Її батьки не заможні, не можуть створити комфортні умови навчання для донечки, хоча з усіх сил намагаються. Гелена винаймає кімнату, працює «за їжу» у магазинчику, де випікають «найсмачніший у світі хліб». Та й саме навчання не дається легко. Величезна кількість завдань, безсонні ночі, відмова від майже всіх радощів життя, особливо перед екзаменами. А деякі викладачі знущаються зі студентів, дехто ж відверто вимагає хабарі.

Й у студентській столовій надтріснуті чашки з відбитими ручками...

Іноді здається, що всі ці викладачі мають цілком реальних прототипів, а життя головної героїні є частково автобіографічним.

Дехто з викладачів взагалі має проблеми з психікою, як, наприклад, викладач з малювання. Закомплексований істерик, який часто, майже перед завершенням, псує роботи студентів. Головна героїня дає йому вичерпну характеристику:

«Він полюбляв торочити про високу духовність і гармонійність мистецтва. А поміж тим називав нас нездарами й виродками, які не заслуговують честі ходити під сонцем. У нього не було улюбленців. Він ненавидів усіх» (С.51).

Іншу неперевершено гарну викладачку, пані Серену, старші курси бояться, бо вважають відьмою. І їхні побоювання не безпідставні.

У творі багато цікавих деталей. Наприклад, зворушує бажання головної героїні купити з першої стипендії червоні черевички. Та стипендії вистачає лише на один, і доводиться чекати ще місяць. Або коли батьки Гелени пустили до її кімнати студентку-квартирантку, щоб оплачувати помешкання доньки у Кондорі. Піклування це чи батьківська зрада?..

Психології у книзі багато, вона доросла і буде цікава не тільки підліткам. Деякі моменти навіть хочеться занотовувати, особливо це стосується лінії самотності та дружби.

«Із роками дружба двох людей стає схожою на вазу, вкритою тріщинами. Спочатку спільні справи, почуття та світогляд тримають людей разом. Пізніше друзі починають помічати речі, які їх розділяють: погляди на життя, що суперечать одне одному, непоєднувані риси характеру, незрозумілі вчинки. Стає дедалі важче втримуватися від суперечок та прощати один одному дрібні звинувачення. Виникає відчуття, немов ти докладаєш більших зусиль, ніж твій друг, щоб налагодити стосунки, немов ти прощаєш більше образ і миришся з гіршими вадами. Немов твій друг – щасливчик! І от тоді з’являється заздрість. Котра мете усе на своєму шляху, як паскудний черв, гризе людину зсередини і не дає їй спокою. А раптом бац: усе руйнується, розсипається, на дрібні черепки» (С.79-80).

У Гелени була найкраща подруга – Іда, вони жили душа в душу. Проте, життя розпорядилося інакше, й Іда закохалася. Це все змінило.

«Іді здавалося, що я їй заздрю. Насправді я боялася самотності. Мені хотілося мати сестру. Хотілося мати когось, кому можна довіряти повністю, сліпо, бездумно. Із появою Остапа ілюзія повної довіри зникла. І я тихо відійшла вбік. Я бажала їй щастя. Байдуже, в який спосіб» (С.29).

Доля розводить друзів, вони змінюються і часто їхні дороги більше не сходяться, а люди стають чужими. Це не тішить, але чомусь вважається природним процесом.

Згодом Гелена знову потрапляє у подібну ситуацію, коли її нова гарна подруга, талановита вишивальниця Софія, починає зустрічатися зі скрипалем. Яким цього разу буде вирішення проблеми «третього зайвого»?

У творі багато мистецтва, бо це невід’ємна складова польоту. Малювання, спів, каліграфія сприяють розвитку навичок польоту. А згодом до мистецтв домішується і справжня магія із дивними снами, перетвореннями і небезпечними завданнями, одне з яких може коштувати Гелені свободи і, можливо, життя.

Дуже важко не потрапити в розставлені пастки, але ще важче зрозуміти, хто каже правду, а хто лукавить собі й іншим. Магія і психологія поєднуються в єдиний складний каліграфічний малюнок.

Висновок: Незвичайна і дивна психологічна книга, де тонко проявляється душа головної героїні, а чарівництво відтіняє емоції. Ця книга – метафора, а не фентезі, як про неї можна подумати.

Яна Стогова

Інші думки про книгу:

Владислава Москалець "Як відростити крила" - http://www.barabooka.com.ua/yak-vidrostiti-krila/

Тетяна Петренко "Путівник українським університетом від Галини Рис" - http://www.chytomo.com/issued/putivnik-ukraiinskim-universitetom-vid-galini-ris

Валентина Вздульська "Не зовсім казка: «Намалюй мене пташкою» Галини Рис" - http://kazkarka.com/books/review/mizh-kazkoyu-ta-lgbt-prozoyu-namalyuy-mene-ptashkoyu-galini-ris.html