Марина Павленко «Півтора бажання: казки з Ялосоветиної скрині»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – 5-10 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре

Марина Павленко. Півтора бажання: казки з Ялосоветиної скрині. – К.: Грані-Т, 2007. – 128 с.

Збірник «Півтора бажання» має цікаву структуру: кожна казка – це колишня мешканка Ялосоветиної скрині, яку чаклунка «перемотала» з чиїхось вуст. Розкаже людина Ялосоветі казку, та її собі забере, а людина забуде. Так чаклунка назбирала величезну скриню казкового скарбу.

Та якось одна казка не повернулася з прогулянки вчасно, потрапила до гарної маленької дівчини Олечки, пристала до вимазаних медом долоньок, а тоді ще багато небезпечних пригод пережила. А як повернулася за кілька днів до чаклунки, то допомогла своїм сестрам з полону вивільнитися. Так і лишилася чаклунка без казок, а казки по світу розлетілися, щоб людям радість і натхнення дарувати.

Це була перша казка, і до історії про чаклунку Ялосовету авторка повернеться вже наприкінці. А до того читацькій увазі пропонуються різноманітні казки, кожна з яких має якусь свою особливість: недбала, необережна, неймовірна, забудькувата, вередлива, ощадлива, сміхотлива, терпляча, полохлива, моторошна.

Кожному читачеві, звісно, сподобається своя казка. Якоїсь системи чи розвитку ідеї у книзі немає – це просто збірник, і він міг би мати менший або більший обсяг.

Якщо коротко, то перша «Казка про Нехайка» про дівчинку Софійку, яка розвела бруд у домі, бо частенько халтурила під час прибирання. Через те у квартирі завелися не таргани, як буває насправді, чи змії, як іноді кажуть в народі, а чудернацьке створіння Нехайко з родичами, які годуються сміттям і ростуть.

Друга казка «Баба Віхола» про дівчинку, яка віддала молодшого братика бабі Віхолі і мала його рятувати, а тоді служити старій, що насправді була дуже самотньою. За структурою ця казка дуже схожа на типові народні чарівні казки.

Особливо мене зворушив подарунок Віхоли:

«Бачить Катруся, що кожна бабина сльозина камінцями кришталевими застигає! Нанизала Віхола їх на срібну нитку, вдягла дівчинці на шию:

– Носи це, як мою вдячність за твою роботу! Оберігатиме тебе від сердець холодних, від людей байдужих, від усякої напасті» (С.33).

Наступна казка «Перевізник Микита» про незвичайну закоханість вередливої панночки та веселого перевізника. Досить кумедно показано, якими іноді дивними шляхами можуть іти один до одного люди, ранячи один одного, але наприкінці знаходячи справжнє кохання.

Казка «Лілея» мені сподобалася найменше. Вона стилізована, щоб виправдати підназву «забудькувата». Але, як на мене, ця стилізація невиправдана. Казка не запам’ятовується та не викликає емоцій.

Казка «Мельниківна» зроблена у народному стилі. Її героїня – вередлива красуня, яка ледь не вийшла заміж за чорта. Мораль казки – пиха може накоїти багато лиха насамперед для того, хто надто собою милується.

Казка «Півтора бажання», що й дала книзі назву, схожа на типові європейські казки. Чарівниця попрохала у торговки яблука, а та була така жадібна, що замість трьох дала півтора, за що й отримала не три, а півтора бажання. Справді, ніколи не знаєш, хто попрохає у тебе допомоги чи яке випробування особистих якостей може критися у невинному проханні.

Казка «Як Реготушка врешті зажурилася» – варіація на тему царівни-несміяни. Але замість сліз тут сміх, що відлякує потенційних кавалерів. Лише такий самий жартівник Розсмішивус, що родом з Кикхотанії, із самого Сміхограду, може стати їй парою, якщо виконає важкі завдання князя, який пообіцяв за Реготушку славний посаг.

Казка «Удова та два сини» особисто мене зворушила. За сюжетом два хлопця потрапили у полон до князя Мухомора. Три роки вони працювали на нього, а матері надсилали гінцем вовка, який приносив нещасній жінці сироїжки і лисички. Люди лякалися лісового посланця, а матір вірила, і її віра та любов змогли урятувати синів, яких так хотів перетворити на мешканців грибного царства князь Мухомор.

Виявилося навіть, що це не перші люди, до яких застосовуються такі чари: доньки Мухомора, яких він хоче видати заміж, – теж перетворені люди. Та найбільше зло не від підступності, а від самотності, бо саме тому й заманює Мухомор до себе людей, бо своїх дітей не має.

Казка «Хлопець, який нарешті переміг свій страх» – психологічна та архетипічна. Хлопець настільки усього боявся, що його почала гнобити власна Тінь. Це не просто тінь, а зла сила, яка прагне влади, і тому послала Хлопця до князя, який обіцяв півцарства за порятунок своєї доньки.

Дорогою Хлопець рятує оленя, ведмедя і лебідку, чим гніває Тінь. Але саме ці звірі і птахи допомагають йому врятувати князівну. Зрештою, Хлопець вчиться долати свій страх і проганяє злу Тінь від себе. Не можна вільній людині нікому кланятися!

Казка «Золота шабля» про вірні і хибні життєві шляхи. Іноді помилки минулого самі стають приводом для нових сумних і моторошних казок. У заклятому замку сховано золоту шаблю, але це не найбільша його таємниця. Живе у замку привид дівчини, чиє кохання було зраджене. От і заманює вона людей у пітьму і непевність втрачених мрій і хибних бажань, хоч і не з власної волі.

Зло завжди породжує зло. А як це зупинити? Хто знає...

А наприкінці книги читачеві розповідають, що ж таки сталося з чаклункою Ялосоветою, від якої втекли усі казки. А Ялосовета знайшла своє щастя, і тепер не шкодить ні казкам, ні людям.

У різних варіаціях у цьому збірнику показано, наскільки небезпечними і підступними є самотність і відсутність щастя.

Висновок: Цікавий збірник казок, написаних гарною українською мовою. За відчуттями він якийсь срібний і дзвінкий. Втішає, що у кожній казці є чітка мораль.

Маргарита Крук

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.