Леонід Полтава «Маленький дзвонар із Конотопу»

Категорія – реалізм
Вік основної аудиторії – 7-12 років
Жанр – історична проза
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – добре

Леонід Полтава. Маленький дзвонар із Конотопу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2006. – 40 с.

Дуже важко писати про твори, в чиїй основі лежить національна ідея. Кожна така ідея пов’язана з ідеологією, і може або допомагати самоідентифікації особистості, або входити у дисонанс з її побудовою світоглядної системи.

Чому я почала свій відгук на цю книгу з таких серйозних речей? Відповідь лежить на поверхні: все, що так чи інакше пов’язане з національною ідеєю – це серйозно.

І тому до твору «Маленький дзвонар з Конотопу» потрібно ставитися з усією серйозністю і розумінням, про що він, як може вплинути на дитину, і чи буде цей вплив мати позитивний чи негативний характер. Бо вектор впливу не визначається твором, він залежить від ідеологічної системи, а твір у цьому випадку є сюжетним та емоційним фактажем.

Книгу приємно тримати у руках, у неї дуже гарне оформлення, яке не заважає читанню, а навпаки – створює найкращу атмосферу для сприйняття тексту.

Збірник складається з чотирьох історій про героїчних дітей. Оповідання «Маленький дзвонар з Конотопу» про хлопчика, який врятував місто від підступного нападу, здійнявши тривогу, і тим самим допоміг гетьману Івану Виговському здобути славну перемогу у Конотопській битві.

Дія другого оповідання «Батько» відбувається одразу після розгрому під Полтавою. Головний герой, також дуже юний, рибалить на річці Ворсклі, зустрічає там пораненого шведа й ховає його вдома. Коли за шведом приходять переможці, мама і хлопчик запевняють загарбників, що це їхній чоловік і батько. Справжній батько Павлика так і не повертається з війни, а Гансен стає хлопчику за тата.

Третє оповідання «Перший закон дружби» присвячене визвольній боротьбі Української Повстанської Армії. Місце дії – Карпати. Головні герої – хлопчик Петрусь та врятований нам під час розливу ріки пес, якого прозвали Плотарем. А перший закон дружби – це порятунок друга від смертельної небезпеки. І наприкінці пес повертає цей борг, рятуючи свого хазяїна, який потрапив у халепу.

Останнє оповідання у цій книзі також переносить читача у часи Другої Світової війни, але вже за межі України, у далекий Берлін. Воно має назву «Людина, що з неба впала». Діти Василько і Марія переховуються під час бомбардування і повітряних боїв. Вони українці, яких разом із батьками забрали з рідного краю вороги. Саме ці дітлахи рятують збитого льотчика, який виявляється канадійцем українського походження.

Усі ці оповідання дуже гарно написані, але вони чорно-білі: є позитивні персонажі, а є «чорні» вороги, вони себе не проявляють як особистості і діють відповідно до своєї «загарбницької» функції. Лише останнє оповідання про льотчика не показує такого явного «ворожого» боку, бо там повітряні бої є фоновими.

Водночас оповідання мають тверде історичне підґрунтя, світоглядну глибину і цікаво написані.

«Маленький дзвонар з Конотопу» – перевидання, вперше ці твори знайшли свого читача ще у далекому 1969-му році за кордоном.

Висновок: Щира і сильна книга, яка може допомогти дитині у національній самоідентифікації, але потребує коментованого читання з боку батьків або вчителів.

Яна Стогова

Про цю книгу, на жаль, ми не знайшли відгуків.