Марина і Сергій Дяченко «Повітряні рибки»

Категорія – для малечі
Вік основної аудиторії – до 7 років
Жанр – казка
Мова видання – українська
Оцінка авторів проекту – не справило особливого враження

Марина і Сергій Дяченко. Повітряні рибки. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000. – 24 с.

Збірник казок для маленьких читачів гарно проілюстрований, проте, особливою оригінальністю чи моральним змістом ці твори не вирізняються. Я б навіть сказала, що більше він сподобається дошкільнятам.

Перша казка «Повітряні рибки» про кицьку Варварку і рибок з акваріуму, які наковталися шампуню, роздулися як кульки і змогли літати. Увесь твір присвячений проблемі, як зробити так, щоб ці рибки без шкоди для себе змогли знову стати нормальними. Її було вирішено завдяки осам. Але ніякого виховного навантаження цей твір не має.

Друга казка «Про ковдрочку», на мій погляд, найцікавіша. Засніжене поле було великим, але дуже самотнім, і чарівник перетворив його на ковдрочку, яка тепер може зігріти сплячу людину. Це єдиний твір, що повністю відповідає тому, яким має бути твір для дітей.

Казка «Їжачок-сонечко», як і перша казка, має розважальний характер вигадки. Їжачок підстригся у перукарні і пофарбувався у жовтий колір. Завдяки цьому він обманув мешканців лісу, що є сонечком. Звірі принесли йому багато їжі, якої вистачило малому обманщику на всю зиму. І за обман герою нічого не було.

Казка «Про чоловіка, курчатко, корову та рибку» є звичайним жартом – історією з малюнками, в якій немає чогось оригінального й особливо цікавого.

У казці «Водометний дракончик» обіграється вигадка про дракона, який не міг дихати вогнем, і тому його не брали з собою старші дракони. Але якось під час свята дракони випадково на вогненному шоу підпалили місто, а малий дракон, схожий на вогнегасник, порятував усіх. Дракону подякували, спорудили пам’ятник, а також ухвалили особливий закон «Про пожежну безпеку», який прописував, що віднині вогнедишні дракони мають брати з собою «водометного». Хоча особисто у мене є сумнів, що дружба може утворитися завдяки вказівці згори.

Казка «Чарівна стіна» також базується на припущенні, що на одній зі стін у будинку виросли дерева й утворився справжній сад. Це просто ілюстрація вигадки.

Казка «Про Стаську і страховиськ» нагадує реальну історію про те, як мала дівчинка розлякувала привидів на сходах багатоповерхівки.

Героїня останньої казки «Акула, яка хотіла співати» поневіряється містом, намагаючись знайти застосування своєму таланту, але її усі бояться і тікають. Врешті-решт акула потрапляє на радіо, де її не бачать слухачі.

Закінчується книга жартівливою пісенькою від акули про те, яке гарне видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Висновок: Від майстрів Дяченків особисто я чекала більшого. Книга виграє здебільшого завдяки ілюстраціям і має вигляд цілковитої вигадки.

Олена Кравець

Інші думки про книгу:

crazy_squirrel "Відгук" - http://www.livelib.ru/book/1000495615

kira_nessis "Маленькие "фантазерки" - http://kira-nessis.livejournal.com/129501.html

be_do_have "Похвастаюсь детскими книжками" - http://be-do-have.livejournal.com/372744.html